Змінили не ціну, а її формулу

Не встиг уряд якось так між іншим заявити, що газ дорожчатиме в Україні щомісяця, як це сталося. Для промисловості він зростає в ціні з травня, а в червні — ще раз.

Що на це вплинуло? Яка потреба щомісяця переглядати ціни на енергоресурс? До чого це може призвести? Про це ми розпитували експерта з питань енергетики Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Інну Юзефович.

— До речі, постанови уряду, а саме він приймає рішення про підвищення цін на енергоресурси для промисловості, бо для населення це робить НКРЕ, немає. То хто ж прийняв таке рішення? Чи воно правочинне?

— Є наказ Мінпаливенерго. Звичайно, міністерство не має повноважень підвищувати ціни, але в даному разі воно цього й не робило. Просто видало наказ, у якому змінило формулу ціни природного газу для промислових споживачів. Включило в неї ще одну складову — 87,43 гривні за тисячу кубометрів на погашення витрат “Нафтогазу” на реалізацію енергоресурсу. Тобто вирішило відшкодовувати ці витрати за рахунок промисловців.

— І як це вплинуло на ціну тисячі кубів?

— Уже з 1 травня, тобто заднім числом, газ подорожчав на 10 відсотків, з червня, його вартість збільшиться ще на З відсотки. За розрахунками міністерства, це призведе до підвищення ціни за тисячу кубометрів палива приблизно на 105

гривень. У результаті хімічні підприємства будуть платити 1386,98 гривні, всі інші — по 1431,85 гривні за тисячу кубів. Аз 1 червня це буде, відповідно, 1409,41 і 1476,71 гривні.

— Не зовсім зрозуміла аргументація цього підвищення. Адже недавно уряд заявляв, що після прийняття нового фінплану ПАК і ліквідації “Укргазенерго” “Нафтогаз” можна вважати “фінансово здоровим підприємством”. А виходить, що це не так?

— Власне, ці заходи щодо зміни ціни й були закладені у фінансовий план “Нафтогазу”', затверджений у квітні. Тобто малося на увазі, що саме вони й повинні оздоровити НАК “Нафтогаз”. За деякими даними, завдяки новому збору компанія буде додатково одержувати щомісяця 110 мільйонів доларів, а до кінця року це вже буде майже 800 мільйонів.

— І що не це кажуть споживачі? Вони готові платити за газ більше?

— Кому таке може сподобатися? Адже якщо газ дорожчатиме такими ж темпами протягом найближчих трьох-чотирьох місяців, то українські виробники мінеральних добрив можуть утратити свої конкурентні переваги на міжнародних ринках.

А перманентне зростання цін на природний газ прискорить і без того рекордні темпи інфляції. Адже більшість підприємств, особливо металургійних та хімічних, у такому разі підвищать відпускні ціни на свою продукцію. Лише це може додатково збільшити інфляцію приблизно на 2 — 3 відсотки за підсумками року.

Але медаль має дві сторони. Отож якщо глянути на “реверс” цієї проблеми, то можна побачити й позитив. Ціни на газ будуть зростати з року в рік, цього нам не уникнути. Та якщо торік завдяки зростанню цін на метал на світовому ринку наші підприємства не зазнали збитків від того, що “Укргазенерго” посеред року підвищило тариф на транспортування газу, то так не завжди щаститиме.

Тож підприємства повинні готуватися до зростання цін на енергоресурси. Це чималий стимул для запровадження енергоощадних технологій, у чому ми безнадійно відстаємо. А також сигнал для уряду переглянути несправедливу схему плати за газ, коли з підприємств беруть більше не лише в порівнянні з побутовими споживачами, але й з тим, що ми платимо Росії. Таким чином держава наче покриває збитки від здешевлення газу для населення. Але таке перехресне субсидіювання також ні до чого доброго не приводить, воно оманливе. Бо підприємства підвищують ціни на свою продукцію, отже, населення її дорожче купує.

Євгенія РОМАНІВ