Парниковий дефект економіки

Україна втрачає гроші

До 3 млрд. доларів за рік могла б заробляти Україна від продажу чистого повітря в рамках Кіотського протоколу. Але поки що вигоду одержали лише 12 приватних компаній. Держава просто не здатна з вигодою для громадян використовувати ратифікований країною документ

97 доларів за секунду, 350 тис. доларів за годину або 8,4 млн. доларів  за день втрачає Україна, не беручи участі в торгівлі квотами на викид парникових газів. На думку фахівців, Україна може заробляти близько 3 млрд. на рік, але вже кілька років упускає цю можливість. Забуваючи про головне: непродані квоти не можна покласти на склад і продати наступного року, бо тануть безповоротно.

Надолужувати згаяне чиновники збираються вже у квітні, після прийняття Кабміном рішень про реєстр парникових викидів і про контроль за отриманими від продажу грішми. Однак не факт,

що документи, на створення яких влада витратила два роки, почнуть працювати так швидко. Національне агентство екологічних інвестицій (НАЕІ), у чиї функції входить продаж і контроль цих квот, було створене тільки у квітні минулого року.

Історія проблеми

Україна підписала Кіотський протокол разом із 160 країнами ще в 1999 Р- і ратифікувала ЙОГО В 2ОО4 р. Мета угоди — до 2012 р. скоротити викиди парникових газів в атмосферу на 5%. Аби знижувати шкідливі викиди було вигідно, країнам запропонували продавати й купувати квоти на викиди один у одного.

Здавалося, що Кіотський протокол пролив на Україну золотий дощ. Через розвал СРСР багато індустріальних гігантів, що коптили небо, зупинилися. Рівень шкідливих викидів, заданими НАЕІ, упав із 920 млн. т за рік (саме таку квоту виділили Україні), до 449 млн. т в еквіваленті СО2.

Країна стала власником незліченних багатств у вигляді чистого повітря. Частину ^використовуваної квоти на викиди вирішили залишити про запас для розвитку кволої поки що економіки. Але залишається солідний надлишок на продаж. За словами голови НАЕІ Ігоря Лупальцова, мова йде про 270 млн. т чистого повітря за рік.

Покупці на повітря є, і навіть багато. Укладачі Кіотського протоколу, закріплюючи за кожною країною рівень викидів, орієнтувалися на стан промисловості у 1990 р. І якщо економіка колишніх радянських республік перебуває нижче рівня 1990 р., то багато країн цей поріг давно перевищили. І тепер потребують квот на викид парникових газів.

Японія, Британія, Італія, Нідерланди, Іспанія — найбільші покупці парникових газів. Китай, Росія, Польща, Румунія — найбільші їх продавці. До цього переліку могла б увійти й Україна.

Гроші з повітря 

Україна й український бізнес могли б заробляти по З,1 млрд. доларів за рік навіть за сьогоднішніми цінами. Зараз вони коливаються на рівні 6,2-13,1 доларів за тонну шкідливих викидів, дає оцінку керівник компанії Greenstreem Network Ріс Юссі Нюкянен (Jussi Nykanen).

Левову частку цих грошей заробляв би український бюджет-до $2,48 млрд., стверджують фахівці. Кошти пішли б на проекти зниження викидів або їх поглинання. Наприклад, на проекти у сфері ЖКГ, на реконструкцію комунальних тепломереж або озеленення.

Але поки що бюджет не заробив ні копійки. “Україна могла б уже заробляти гроші, але не заробляє”, — ремствує директор науково-технічного центру “Біомаса” Георгій Гелетуха. За його словами, Україна взагалі ризикує нічого не заробити на продажі квот.

Реалізацією чистого повітря українці могли б зайнятися вже з початку року. Але для цього потрібно було провести колосальну підготовчу роботу, якій заважала кадрова чехарда уряду й парламентський параліч. Досі немає окремого рядка в бюджеті для зарахування грошей від продажу квот. Ні системи незалежного контролю над їх витратою. А новий керівник НАЕІ Ігор Лупальцов лише входить у курс справ.

Примітно, що до свого призначення Лупальцов очолював компанію Carbonconsult Ltd. На її сайті говориться, що компанія пропонує російським і українським бізнесменам допомогу в продажі скорочень шкідливих викидів.

Чому не заробляємо

Якщо уряд зміг розпочати продаж повітря лише у цьому році, то українські компанії здатні укладати такі контракти ще з 2004 р. У них немає права торгувати невикористаною квотою на викиди — це закріплено лише за державою. Зате бізнесмени можуть зменшити вже існуючі викиди, переобладнавши своє “брудне” виробництво. А отримані скорочення — продати. Це теж можливо.

Але коли мова заходить про торгівлю газами, процес гальмує інертна позиція чиновників. Щоб підписати угоду про продаж повітря, компаніям потрібно одержати два дозволи: Мінприроди України й спецоргану при ООН.

Це призвело до того, що перший контракт був підписаний лише у 200б р. І поки що лише 12 українських компаній одержали схвалення держави. І лише одна — згоду ООН. Приміром, у Китаї дозвіл держави отримали понад 1000 компаній.

За словами Георгія Гелетухи з “Біомаси”, десятки проектів зі скорочень шкідливих викидів чекають свого часу в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища. “Упродовж місяця чиновники повинні дати дозвіл або обґрунтовано відмовити в письмовій формі. Ані того, ані іншого не роблять”, — каже він, додаючи: “Я не знаю жодного випадку, щоб дали дозвіл за місяць. І я не знаю жодного випадку, щоб за місяць відмовили офіційно. Це аморфна політика, де теоретично є ризик корупційних дій”.

Бачачи це, інші компанії не зважуються витрачати гроші на розробку проектів зі скорочення шкідливих викидів. За словами Гелетухи, ціна таких документів і необхідних консультацій може сягати 5% від виручених унаслідок скорочення викидів сум. Для порівняння: донецький міні-металургійний завод “Істил” від продажу своїх квот одержав 3,2 млн. євро. 

Заважають і слабка законодавча база, і часта зміна осіб, відповідальних за держполітику в цій сфері. “Це новий ринок, і багато українських бізнесменів та чиновників просто на ньому не розуміються. Нам доводиться проводити роз'яснювальні бесіди з партнерами, розповідаючи їм про нові можливості”; — називає ще одну проблему Юссі Нюкянен із Сrееn-streem Network Ріс.

Тим часом конкуренти України дуже активні. 18 березня ООН уже опублікувала документи за шістьма проектами з Росії обсягом 47,6 млн. т шкідливих викидів. За ціни 13,1 доларів за тонну викидів виторг росіян становитиме понад 623,56 млн. доларів. 

Продавці повітря

Поки лише 12 компаніям удалося зменшити кількість шкідливих викидів і продати свою квоту урядам і приватним компаніям інших країн. Однак суму угоди розголошує лише одна — донецький мет-завод “Істіл”.

• “Подільський цемент” (Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.).

• Будівництво вітряних електростанцій загальною потужністю 300 Мвт ТОВ “Нова-Еко” (АР Крим).

• Утилізація шахтного метану на шахті ім. 0. Ф. Засядька.

• Підвищення ефективності споживання енергії на міні-металургійному заводі “Істіл” (Донецьк). Зменшення викидів до 2012 р.  - близько 0,35 млн. тонн еквіва-лент-СО2. Ціна придбання вуглецевих квот — 3,2 млн. євро. 

• Реконструкція системи теплопостачання Криму (орендне підприємство “Кримтеплокомуненерго”).

• Реконструкція системи теплопостачання Донецької обл. (обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго”).

• Реконструкція системи теплопостачання Чернігівської обл. (ВАТ “Облтеплокому-ненерго”, Чернігівська ОДА).

• Виробництво електроенергії з відбензиненого супутнього нафтового газу ВАТ “НГВУ “Бориславнафтогаз” ВАТ “Укрнафта” (м. Борислав, Львівська обл.).

• Реконструкція гідроелектростанцій ВАТ “Укргідроенерго”.

• Захоплення метану з рудникового газу і його переробка на вуглекислий газ за допомогою спалювання в факелі на держпідприемстві “Первомайськвугілля”.

• Утилізація шахтного газу на ВАТ “Шахта “Комсомолець Донбасу” корпорації “Донбаська паливно-енергетична компанія”.

• Утилізація метану на полігоні твердих побутових відходів у Харківській обл.

Джерела: сайт Міністерства охорони навколишнього природного середовища, НТЦ “Біомаса”, ЄБРР

Пряма мова

Сергій Масличенко, представник Європейського банку реконструкції та розвитку:

“Спільно з Мінприроди нами розроблена і готується до запуску велика програма технічної допомоги для вдосконалення нормативно-правової бази..., а також оцінки потенціалу України у зниженні викидів до 2050 р. Розмір допомоги — близько 1 млн. евро на півтора року. Це не кредит, а безповоротний ґрант”.

Георгій Гелетуха, директор НТЦ “Біомаса”:

Є ризик, що Україна взагалі нічого не продасть у рамках схеми зелених інвестицій. Усе на це вказує. Настільки все йде повільно, неефективно. Причому з боку держави. Підприємства б у все це грали, але якщо вони бачать, що проекти лежать місяцями без жодних зрушень, вони не хочуть у це вплутуватися.

Андрій ЯНИЦЬКИЙ