Україні потрібно вносити до переліку міжнародних спонсорів війни набагато більше китайських компаній, аніж зараз. Таку думку висловив політолог Микола Давидюк.
“Наразі на сайті Нацагенства із запобігання корупції, у переліку міжнародних спонсорів війни є лише 8 компаній з Китаю. Очевидно, що цього вкрай замало, оскільки товарообіг між КНР та рф росте дуже швидко. Наприклад, минулого року він зріс майже на третину, а за 1 квартал 23 року на 41%! Багато китайських компаній продовжують торгувати із рашистами”, — зазначив політолог.
Він зауважив, що у перелік вносяться в основному відомі в усьому світі споживчі бренди: “Йдеться, наприклад, про провідних автовиробників Geely та Great Wall, або технологічну компанію Xiaomi Corporation. Так, вони залишилися на російському ринку, проте не вони роблять найбільший виторг”, — каже політолог.
За його словами, внесення 8 китайських компаній у перелік майже ні на що не впливає, оскільки завжди є “сірі” схеми для обходу.
“Візьмемо Kerui Group, яка є найбільшою промисловою групою у Китаї, що займається дослідженнями, розробкою та виробництвом нафтового та газового обладнання. Обладнання продавати в Україні заборонили, а сталеві труби для видобутку вуглеводнів — ні. І такі корпорації, як Tianjin Pipe Co. та Hengyang Valin Steel Tube Co., продовжують активно постачати свою продукцію у росію, тим самим активно підтримуючи стратегічну нафтогазову галузь ворога. І в той самий час ці виробники через посередника беруть участь у закупівлях нашого національного оператора видобутку. Вважаю, що на це не можна і не потрібно заплющувати очі. Ризики від співпраці з такими постачальниками у енергетичну галузь складно переоцінити”, — стверджує Микола Давидюк.
Політолог вважає, що у питанні санкцій потрібен комплексний підхід.
“Потрібно взяти кожну галузь економіки та перевірити її залежність від Китаю. Ось санкціонували будівельну корпорацію CSCEC, потрібно санкціонувати і виробників будматеріалів. І так з кожною галуззю, яка продовжує заробляти в росії, треба розбиратися комплексно. 8 компаній під санкціями — це менше ніж краплина у морі”, — констатував політолог.