Журналист Владимир Бойко поделился в Facebook воспоминаниями о том, как нынешний генпрокурор зарабатывал в пору, когда был главным редактором оппозиционной газеты.
“Напевно, саме веселе (принаймні, для мене) в історії з затриманням головного редактора видання “Страна” Ігоря Гужви — це те, що про цю подію з пафосом повідомив генеральний, прости господи, прокурор Юрій Луценко. Бо, як запевняє Юрій Віталійович, обшук у редакції Інтернет-видання та затримання головного редактора спричинені тим, що Гужва, начебто, вимагав 10 тис. доларів з народного депутата Лінько за те, що “Страна” не стане публікувати компромат про народного, так би мовити, обранця.
А веселився я тому, що в 2002 — 2004 році я працював у тижневику “Грані-плюс”, власником і головним редактором якого був Юрій Луценко. Зрозуміло, що гонорари я отримував “у конверті” безпосередньо з рук Юрія Віталійовича, а існувало це видання завдяки тим коштам, які Луценко “заробляв” шляхом шантажу своїх колег — народних депутатів України.
Наприклад, після виходу в “Гранях-плюс” моєї трилогії про першого віце-спікера Верховної Ради (і майбутнього генерального прокурора України) Геннадія Васильєва Юрій Віталійович витряс з Геннадія Андрійовича 50 тис. доларів, шантажуючи його моїм прізвищем і обіцянкою опублікувати четверту статтю. Зрозуміло, що я про шантаж нічого не знав і з тих грошей мені нічого не перепало. А про такий дивний спосіб заробітку головного редактора я довідався пізніше, коли Луценко мені заявив, що більше ніяких статей про Васильєва він розміщувати не буде й прямо назвав причину.
Моє здивування було безмежним. Я, по своїй наївності, думав, що Юрій Віталійович живе виключно з хабарів (він не приховував, що, будучи головою підкомітету з питань зв'язку у транспортному комітеті Верховної Ради, бере гроші за лобіювання інтересів провідних операторів мобільного зв’язку). І лише після історії з 50-ма тисячами доларів, отриманих Луценком від Васильєва, я зрозумів, через що Юрій Віталійович час від часу доводив до відома журналістів видання прізвища тих можновладців, яких забороняється згадувати всує на шпальтах “Грані-плюс” — зокрема, народного депутата Юхима Звягільського та голову СБУ Леоніда Деркача (за останнього Луценку заплатив син Деркача Андрій).
Що стосується Ігоря Гужви, то його професіоналізм і категоричне несприйняття “джинси” є загальновідомими в журналістському середовищі.”