Земля, труба та інші останні активи України

10 років тому суспільство вже пережило схожу дискусію. Тоді роль останнього бастіону незалежності грала газотранспортна система України.

Політичні сили на повному серйозі обговорювали крах незалежності в разі створення консорціуму з РФ і Німеччиною. А шановні ЗМІ і експерти оцінювали вартість ГТС мінімум в $100 млрд. Очевидним здавався факт, що українська труба це унікальний актив, єдиний у своєму роді. І більш ніж очевидним здавалося бажання всього світу купити нашу трубу.

Ця дискусія один в один нагадує те, що відбувається зараз з земельною реформою. Навіть критики залишилися незмінними. Тим цінніше буде тверезе порівняння міфів і реальності.

Минуло 10 років. В обхід України побудовано кілька альтернативних газопроводів. У тому числі через активну участь країн ЄС. Триває лобіювання NordStream2 і Турецького потоку. Більш того, Єврокомісія для Газпрому пішла проти своїх правил. І вивела його з під дії Третього енергопакету по газопроводу OPAL.

У 2007 році транзит газу через Україну становив 115 млрд м3. У 2016 році — 82,2 млрд м3. Падіння 30%. І зараз головне питання полягає в тому — чи існуватиме ГТС України через 5 років? Тому що потужностей вже може бути більш, ніж достатньо для відмови від транзиту через нашу країну.

$100 млрд, які в 2007 році здавалися непорушною реальністю, перетворилися в кращому разі на $10 млрд. І то охочих купити хоча б частину ГТС поки що не спостерігається. Іншими словами, газотранспортна система, яка вважалася в 2007 році чимось на кшталт “Святого Грааля”, вже перетворилася на звичайний, нічим не примітний актив. Тому що нічого не вічне в цьому світі.

Україна втратила свій шанс, пішовши на повідку в популістів, які зіграли на національній гордості.

Аналогічна ситуація зараз відбувається і з ринком землі. Так, українські чорноземи є одними з кращих в світі. Адже українська земля може генерувати як великі доходи для тих, хто її обробляє, так і великі податкові та валютні надходження взагалі для всієї держави.

Однак, нинішня ситуація та існуючий мораторій не дозволить підтримувати конкурентність в майбутньому. Для цього є кілька причин.

Перше, продукти вже не тільки вирощують, а й друкують. Поки що технологія досить дорога. Однак уже зараз штучно надрукований гамбургер фахівці зі смаку не можуть відрізнити від натурального. У перспективі 10-15 років ситуація може кардинально змінитися.

Друге, з приводу самої обробки землі. Вертикальні ферми, новітні технології, ГМО продукція, сучасні підходи до управління землею не залишають шансів українському аграрному сектору в тому вигляді, в якому він зараз є.

І третє. Існує міф про обмеження землі, придатної для сільського господарства. Насправді це не зовсім так. Тільки в Бразилії щороку додатково з'являється 1 млн гектарів землі завдяки освоєнню джунглів і савани. Враховуючи, що урожай збирається двічі на рік, для заміщення України теоретично достатньо 15 років.

Саме тому нам потрібно відійти від тези, що земля і газотранспортна система — останнє багатство України. Адже насправді єдиний серйозний актив України — це ті люди, які тут живуть. Це основний актив і це основне багатство, над яким потрібно працювати. Недарма в усьому світі боротьба йде за людський капітал. А все інше — це матеріальні речі. І база для економічного розвитку.

Нам важливо не повторювати помилки 10-річної давності, коли більшість країни пішли за міфом і в результаті нічого не отримали. Нам потрібно провести земельну реформу, в першу чергу для 7 млн власників землі. Саме повноцінна власність залучить як великі інвестиції, так і передові технології. Що дозволить українському аграрному сектору стати конкурентним і прибутковим в довгостроковій перспективі. А фермерам і аграріям бути джерелом податкового та валютного надходження в Україну.

Олексій МУШАК, член комітету Верховної ради з питань аграрної політики