“Ювілей” Тимошенко: майже без жертв

“Хто загубив гроші?”, — вигукнув, роззираючись, лідер “Фронту змін” Арсеній Яценюк. Як і низка інших політиків, що напередодні підписали заяву про створення “Комітету опору диктатурі”, він з’явився вранці 8 серпня до Печерського суду Києва, щоб підтримати Юлію Тимошенко, взяту судом під варту трьома днями раніше.

На асфальті у дворі суду пан Яценюк побачив кілька двохсотгривневих купюр. Здалеку не одразу було помітно, що замість Лесі Українки на “банкнотах” виднів портрет Юлії Тимошенко, а навскіс ішов напис “Тимошенко до відповідальності!”. Учасники антитимошенківських акцій продовжували “креативно” освоювати бюджет Партії регіонів.

Зрозумівши свою помилку, Яценюк засміявся і пройшов у будинок суду. Крім нього, туди зайшли також Анатолій Гриценко, Борис Тарасюк, Микола Мартиненко, представники Української православної церкви Київського патріархату, купа народних депутатів від БЮТ, а пізніше — і чоловік пані Тимошенко Олександр, котрий з’являється на публіці досить нечасто.

Підсудна, за чутками, була в суді ще з шостої ранку. На ювілейне засідання її доправили з Лук’янівського СІЗО разом із екс-міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком. Опозиціонерів привезли в одному автозаку з двома окремими боксами.

На відміну від того ж Луценка, лідерку “Батьківщини” не стали закривати на час засідання суду в залізну клітку. Присутні в залі дивувались чудовому виглядові й акуратній світлій сукні опозиціонерки. До початку слухань Тимошенко розповідала журналістам про те, що “не очікувала такої потужної реакції світової спільноти”, і що якийсь хлопчик передав їй до СІЗО малюнок з “красивою Україною”.

Тим часом поверхом нижче, у суді над Юрієм Луценком, розпочинався черговий сеанс абсурду: початок засідання затримувався, бо прокурори… не могли потрапити в будівлю суду через натовп у дверях.

Суддя Вовк мусив оголосити п’ятнадцятихвилинну перерву. Коли засідання нарешті почалося, Луценко виступив у звичному для себе амплуа:

— Вимагаю за зрив судового засідання вжити до представників обвинувачення міру запобіжного заходу — арешт! — вигукнув він, прозоро натякаючи на приклад Тимошенко, одним з аргументів щодо арешту якої суддя Киреєв у п’ятницю назвав півгодинне запізнення до суду.

Про сам арешт Тимошенко Луценко сказав журналістам так:

— Я розцінюю це як цинічний виклик вітчизняному законодавству з боку недолітка Кірєєва… Жодною статтею КПК не передбачено арешт за будь-яік висловлювання чи навіть дії підсудного в суді!

Розповівши, що “вся міліція” стягнута під СІЗО і Печерський суд, тож в Україні “недарма почали грабувати інкасаторів без жодних проблем”, Луценко повідомив суду, що його захисники на даний момент з’явитися не можуть. Відтак, заявив підсудний, засідання не може бути законним.

Як варіант, він укотре запропонував залучити своїм захисником народного депутата Геннадія Москаля. Суддя Вовк, однак, учергове в цьому відмовив. За словами судді, сторона обвинувачення клопоче про залучення Москаля як свідка, а свідок у кримінальному процесі бути водночас захисником не може.

Наразі Москаль свідком усе ж таки не є, але на цьому суддя наголошувати не став. Як і пояснювати, коли ж він врешті-решт розгляне клопотання, на яке посилається, і визначиться з процесуальним статусом нардепа.

Усі, втім, усе розуміли й так: оскільки Москаль безумовно свідчив би на користь Луценка, прокурори саме для того й звертались про його залучення як свідка, щоб не дати йому можливості виступити захисником. Суддя, в свою чергу, буде тягти з розглядом клопотання — а відтак, Москаль у суді не з’явиться в жодному статусі.

Плюс один свідок і двоє захисників

Подібне ж свято правосуддя тривало і на процесі Тимошенко. Як і слід було очікувати, суддя Киреєв відхилив усі клопотання про звільнення екс-прем’єрки на поруки. Поручитись за Юлію Володимирівну прагнули омбудсмен Ніна Карпачова, низка депутатів та українських митців, предстоятелі УПЦ КП, римо-католицької церкви та конфесій євангелістів і баптистів — але, на думку суду, ніхто з поручителів так і не навів “достатніх підстав для зміни запобіжного заходу”.

Для Тимошенко це сюрпризом не стало. Ще заздалегідь вона заявила судді: “Я вас ні про що просити не буду… Ніякі ваші костоломні заходи мене не зупинять, робіть свою чорну справу”. Враховуючи, що підставою для арешту Тимошенко була, крім її запізнення в суд, поведінка під час слухань, сенс цього арешту ставав усе менше зрозумілий. Адже ця поведінка ні на йоту не змінилася.

Як стало зрозуміло під час допиту єдиного на той день свідка — міністра закордонних справ Костянтина Грищенка — не змінилось і все інше. Як і деякі попередні свідки обвинувачення, Грищенко виходив із себе, нагадував Тимошенко про ЄЕСУ і не навів жодних фактів, які свідчили б про конкретні правопорушення Тимошенко, замінивши свідчення виголошенням власних оціночних суджень.

У свою чергу, екс-прем’єрка, як і в попередніх виступах, намагалася “прив’язати” свідка до РосУкрЕнерго, в’їдливо коментувала його слова і сперечалася з суддею. Коли Кірєєв зняв запитання підсудної щодо оцінки Грищенком позиції Москви, котра нещодавно заявила про цілковиту законність газових угод-2009 (хоча Грищенко все-таки відповів, що “ця заява відображає інтереси РФ”), Тимошенко відмовилась ставити подальші запитання.

Суд завершився тим, що Кірєєв, неочікувано для прибічників Тимошенко, визнав її захисниками її чоловіка Олександра та дочку Євгенію. Про це клопотав сам пан Тимошенко: як відомо, в Україні статус захисника дозволяє бачитись із заарештованою особою частіше, аніж статус родича.

Євгенія Тимошенко-Карр, як сказав пізніше журналістам Олександр Тимошенко, на цей час перебувала за кордоном, але незабаром має повернутися. Що ж до зятя екс-прем’єрки Шона Карра, то корепондент Тижня помітив його в обідній час у ресторації на вул. Богдана Хмельницького, поруч із Печерським судом.

В компанії ще трьох класичного вигляду рокерів Шон Карр щось неголосно обговорював англійською. Раніше його вже помічали в цих місцях під час слухань справи його тещі — але то було в сусідньому ресторані, котрий, за чутками, належить саме подружжю Тимошенко-Карр. Заклад же, в якому містер Карр гаяв час 8 серпня, має іншу важливу перевагу: його тераса знаходиться у дворі, що дає відносний захист від цікавих очей.

По спецназівцю на кожного

Можливо, втім, Шону Карру було б неприємно обідати буквально в оточенні спецназу. Ще зранку на вул.Хмельницького, як на Хрещатику та взагалі скрізь довкола Печерського суду, стояли автобуси з бійцями “Беркута”, в тому числі з регіонів України. Протягом дня їх ставало дедалі більше.

Це виглядало дещо дивно, тому що мешканці наметового містечка на підтримку Тимошенко поводились цілком мирно. Ще до початку судового засідання міліція оперативно обнесла містечко залізними щитами. Водночас навпроти, по інший бік Хрещатика, активісти та депутати БЮТ встановили сцену, навколо якої й проводилась головна частина мітингу.

Близько двох тисяч слухачів у першій половині дня кількісно перевищували “Беркут” — принаймні, ту його масу, що була на видноті. Але по обіді співвідношення стало змінюватись.

Близько п’ятої вечора у двір суду забіг народний депутат Михайло Волинець.

— Зараз будуть зносити наметове містечко під СІЗО! — гукнув він. — Хто може, швидко їдьмо туди!

Заклик адресувався депутатам та пресі. І ті й інші давно чекали, що влада візьметься виконувати рішення суду про заборону публічних акцій під судом та СІЗО. Але що почнуть саме з Лук’янівки, здається, ніхто не очікував. Можливе знесення містечка на Хрещатику цікавило пресу значно більше.

У підсумку депутат Волинець відбув іще з двома депутатами, за ним рушили кількадесят маніфестантів. Кореспондент Тижня підійшов до Олександра Турчинова, котрий продвжував буквально в поті чола керувати сценою на Хрещатику, як, власне, і всією акцією протесту.

— Так, кажуть, акцію під СІЗО збираються знести, — роздратовано сказав Турчинов. — Але в мене немає людей, щоб їх туди відправити! Найголовніше все одно буде тут.

“Найголовніше” почалось менше ніж за годину. За кілька хвилин до того, як суддя Киреєвоголосив про завершення слухань, бійці “Беркута” повдягали каски й почали шикуватись під бадьорі матюки командирів.

Журналісти не сумнівались, що опозиціонери спробують перекрити виїзд автозака з Тимошенко. Схоже, не сумнівалась у цьому й міліція. Турчинов і Ко, втім, вирішили діяти в буквальному сенсі слова в обхід.

— Друзі! Зараз ми влаштуємо мирну ходу, заявку про котру нами подано владі! — здивував Олександр Туричнов зі сцени. — Усі рушаємо до Бесарабської площі! Вперед!

Недореволюція на асфальті

Сотні людей раптом вихлюпнулись на проїжджу частину, майже миттєво її заблокувавши. Сотні спецназівців, у свою чергу, риссю обганяли натовп і двома чорними вервечками вздовж тротуарів.

Випередивши дещо розгублену людську масу, частина бійців “Беркута” перекрила Хрещатик на розі з більваром Шевченка. Ще частина шикувалась через проїжджу частину навпроти Печерського суду. Решта спецназівців відгородила тротуари — потрійним рядом з кожного боку вулиці.

За кілька хвилин лава спецназівців рушила на натовп. Періодично вона швидко роздялалася на двої і відтискала маніфестантів до узбіч, де міліцейські кордони швидко розступалися, пропускали протестуючих на тротуар і негайно замикалися знов.

Усупереч нездоровій пострадянській традиції, на Хрещатику 8 серпня “Беркут” не використовував спецзасобів, не хапав демонстрантів і жодним чином не завжав журналістам пересуватись у будь-яких напрямках, в тому числі крізь міліцейьскі ряди.

Видно було, що керівництво міліції — читай, керівництво держави — дуже хотіло зробити з “розблокування Хрещатика” взірцево-показову акцію, за яку потім не довелося б укотре вислуховувати всілякі неприємні речі з Заходу. І треба сказати, що це, за великим рахунком, вдалося.

Трьох невідомих, що сіли серед вулиці, спецназівці схопили за руки та ноги і винесли з проїжджої частини буквально за лічені секунди. Невідомого, що фізично опирався наступаючій міліції, одразу троє “космонавтів” жорстко кинули на асфальт, заломивши йому руки, проте без використання кийків.

Олександра Турчинова разом із кількома депутатами притиснули до кам’яного парапету підземного переходу на розі Хрещатика та бульвару Шевченка. В оточенні доброї півсотні спецназівців, котрі не чіпали депутатів, але й не дозволяли їм пересуватися, лідери протестної акції могли лише безпорадно спостерігати, як вона закінчується, так, по суті, й не розпочавшись.

Пізніше міліція повідомить, що штовханина під час виїзду автозака таки була, і в ній навіть легко постраждали двоє правоохоронців. Своєю чергою, опоиція заявить про завдання тілесних ушкоджень щонайменше двом маніфестантам. Одному з них, народному депутатові БЮТ Юрієві Прокопчуку, зламали ребро.

За десять хвилин після “зачистки” Хрещатика організатори акції повідомляли про трьох затриманих. За дві години, однак, міліція заявила, що затриманий був тільки один. На нього склали протокол і відпустили.

У своєму прагненні продемонструвати цивілізованість і демократичність влада навіть не стала форсувати ліквідацію наметових містечок — ані на Хрещатику, ані під СІЗО. Хоча уже зовсім увечері судові виконавці з’явились в обидві точки й офіційно вручили відповідні рішення суду.

Разом із тим, столична міліція вже повідомила, що “проводить перевірку” за фактом подій 8 серпня. Як свідчить пратика, наймовірніше це означає порушення кримінальної справи за серйозною статтею (наприклад, блокування трнаспортних шляхів), котра буде тихо “розслідуватись” до надходження команди на арешт наперед призначених “винних”. Відтак той же Олександр Турчинов та інші не захищені депутатським статусом організатори акцій на підтримку Тимошенко мають усі шанси розділити її сьогоднішню долю.

Олександр МИХЕЛЬСОН