Як компанії Коломойського заробляють на державних автозаправках

• Сім років опісля націоналізації ПриватБанку колишні акціонери й держава далі воюють у судах. LB.ua продовжує розповідати про нюанси баталій у серії “Коломойський проти України”.

  Раніше ми розказали:

  Як колишні акціонери банку, ймовірно, намагаються уникнути відповідальності в судах США завдяки позовам Нікопольського феросплавного заводу в Україні;

• Як власники боргових паперів банку часів Коломойського — Боголюбова намагаються оскаржити й дискредитувати саму процедуру націоналізації;

• Як прокуратура почала атакувати державний же ПриватБанк через землю в Буковелі.

Нова історія присвячена 245 автозаправним станціям (АЗС), які де-юре належать державному ПриватБанку, але заробляє на них бізнес-група Коломойського. Де-факто банк може розпоряджатися лише трьома заправками. Іншими керують компанії, які вже заборгували банку понад 12 мільярдів (!) гривень.

Нафтобізнес Коломойського й компанії

АЗС Укрнафта

Усе це призвело до націоналізації та переходу ПриватБанку під державний контроль. Платники податків заплатили за порятунок фінансової установи понад 5,8 мільярда доларів США за обмінним курсом на той час (у формі облігацій).

Коли у грудні 2016 року ПриватБанк націоналізували, Коломойський і компанія почали поступово втрачати вплив на Укрнафту й роздрібну мережу торгівлі нафтопродуктами. Але навіть сім років по тому, навіть під вартою Коломойський залишається досить авторитетним.

Неформальна бізнес-група дніпровського бізнесмена контролює близько 950 заправок, за даними Forbes. Ці АЗС працюють під різними брендами, зокрема як “Авіас” й ANP. Це більше заправок, ніж у мереж ОККО й WOG разом узятих. Але 245 із них фактично належать державному банку.

Чим аргументують відстоювання справедливості в судах

Ці заправки були на балансі банку ще до його націоналізації. У 2016 році колишні власники поставили їх на баланс за завищеною вартістю й одразу передали в лізинг (фінансову оренду) на десять років кільком пов'язаним компаніям, а ті передали їх у суборенду іншим пов'язаним компаніям і т. д. Суборендарі постійно змінюються, їх багато, понад 50, а плати за користування заправками державний ПриватБанк не отримує.

Суборендарі судяться з державним банком і гальмують повернення заправок державному банку. ПриватБанк оцінив недоотримані за цей час прибутки у 12,6 мільярда гривень.

Із цієї суми 6,28 мільярда гривень — завищена вартість АЗС, яка автоматично погашається поверненням на баланс ПриватБанку, кажуть адвокати фінансової установи. Але реальна ринкова вартість заправок не сягає навіть мільярда гривень, а понад 5 мільярдів спишуть у збиток. Після повернення АЗС борг компаній-орендарів складатиме приблизно 6,3 мільярда гривень.

Банк не тільки не отримав грошей за контрактами, він міг би давно продати ці заправки або принаймні отримувати прибуток від їхньої діяльності.

“Загалом на балансі банку станом на 1 квітня перебуває 245 автозаправок. Повний операційний контроль ми маємо над трьома станціями. Судові рішення про передачу контролю, але ще не сам контроль, маємо ще стосовно 14 заправок”, — каже пресслужба державного ПриватБанку.

Фото: Depositphotos

Чому суди гальмують передачу заправок ПриватБанку

Хоча юристи ПриватБанку докладають чимало зусиль, щоб повернути автозаправні станції, окремі українські суди надзвичайно лояльні до колишніх акціонерів банку. Зокрема, виносять ухвали про заборону ПриватБанку розривати договори фінансового лізингу, повертати АЗС банку в добровільному та примусовому порядку й навіть виконувати в примусовому порядку рішення суду про виселення третіх осіб, які незаконно займають автозаправні станції. Такі рішення ухвалюють із, на думку юристів банку, грубими порушеннями норм процесуального законодавства та зі зловживанням процесуальними правами з боку компаній з орбіти Коломойського.

Окремі суди виносять рішення на користь суборендарів заправок, із якими ПриватБанк не має жодних договірних правовідносин. Суборендарів багато, вони щороку змінюються й постійно ініціюють нові позови під надуманими приводами. Єдина реальна мета котрих — отримати тимчасову судову заборону повертати АЗС ПриватБанку. Далі можна безконечно затягувати розгляд справи. Таким компаніям не потрібне рішення суду, це відверте зловживання правом і порушення засад і завдання господарського судочинства.

Ось лише один приклад. У 2021 році Верховний Суд задовільнив касаційну скаргу ПриватБанку й скасував ухвалу Господарського суду Києва, якою було задоволено заяву 38 компаній з орбіти Коломойського та його партнерів про заходи забезпечення позову. Ці компанії добилися заборони вчиняти будь-які дії, щоб повернути й витребувати 248 АЗС ПриватБанку. Але ще до публікації рішення Верховного Суду на користь банку ці самі компанії знову звернулися з тим самим позовом до Господарського суду Києва й отримали ще одну ухвалу про забезпечення позову всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.01.2021 у справі 910/3414/20 про те, що ця справа не підсудна Господарському суду Києва, оскільки допущено порушення правил виключної підсудності.

Фото: LB.ua

За три роки компанії з групи олігарха вже п'ять разів реалізовували таку схему:

1. У Господарському суді Києва (Ухвала від 10.03.2020 у справі 910/3414/20, суддя Артем Ігорович Привалов). Рішення цього судді допомогли фірмі Михайла Табачника, брата колишнього міністра освіти Дмитра Табачника, який втік до Росії, зберегти приміщення в центрі столиці 2015 року, повідомляв Bihus.info. Його ж рішення фігурує у справі про забудову частини Національного природного парку “Голосіївський”, інформувало видання “Громади Приірпіння”;

2. У Господарському суді Києва (Ухвала від 01.02.2021 у справі 910/1151/21, суддя Тетяна Миколаївна Ващенко). Дивовижно саме Тетяна Ващенко у 2020 році об'єднала всі позови ексакціонера ПриватБанку Геннадія Боголюбова, якими він мав намір скасувати націоналізацію банку;

3. У Окружному адміністративному суді Києва (Ухвала від 19.07.2022 у справі №640/10260/22, суддя Аріна Володимирівна Літвінова). Цікаво, що днями “Радіо Свобода” знайшло в цієї судді російське громадянство. Також суддя Літвінова після націоналізації ПриватБанку брала участь у складі колегії суддів в розгляді справи 826/20221/16 за позовом родини Суркісів про скасування рішення Нацбанку № 105 від 13 грудня 2016 року щодо визнання їх пов'язаними особами з акціонерами банку;

4. У Господарському суді Запорізької області (Ухвала від 06.06.2023 у справі №908/2835/22(908/1829/23), суддя Олексій Олексійович Юлдашев). Суддя Юлдашев часто розглядає справи про банкрутство, писало видання “Наші гроші. Запоріжжя”. Із січня 2013-го до березня 2014 року 65 % постанов про банкрутство в Господарському суді Запорізької області (300 із 462 постанов) виніс саме цей суддя. За даними журналістів, у Запорізькій області в той час збанкрутувало найбільше підприємств серед усіх регіонів України, а боржники в таких справах заборгували до державного бюджету щонайменше 490 млн грн;

5. У Господарському суді Запорізької області повторно той самий суддя, вже після скасування Центральним апеляційним господарським судом ухвали, про яку йдеться в попередньому пункті. При цьому висновків апеляційного суду не врахували, а помилок, допущених судом, коли вживали заходів забезпечення позову, не усунули. Відмінністю було те, що в повторних заходах забезпечення позову суддя Юлдашев додатково заборонив ПриватБанку ще й фізично займати об'єкти. Це означає, що власник не може навіть заходити на територію чи в приміщення, які йому належать.

Цікаво, що судові заборони поширюються також на автостанції, щодо яких уже є рішення суду про виселення!

Фото: nefterynok.info

При цьому вони застосовують давно відомий прийом з підбором “правильного” судді — маніпулюють автоматизованою системою авторозподілу судових справ. Докладно про схему ми розповідали в статті “Дай мільярд. Суд за борги ПриватБанку часів Коломойського”.

Такі судді надзвичайно лояльні до позивачів, не помічають явних порушень процесуального законодавства, а іноді навіть допомагають таким компаніям: трактують юридичні формулювання на користь позивачів.

Наприклад, компанії з групи Коломойського 8 липня 2022 року звернулися до Окружного адмінсуду Києва одночасно з п'ятьма (!) ідентичними позовами до Мін'юсту, де ПриватБанк був третьою стороною. Усі заяви мали однакові недоліки. Чотири позовні заяви через ці порушення й недоліки повернули позивачам, а ось у справі 640/10260/22 суддя Літвінова (та сама, з російським громадянством) відкрила провадження. У результаті вона заборонила ПриватБанку, приватним і державним виконавцям повертати майно реальному власнику, у тому числі в примусовому порядку.

Орендарі тікають разом з обладнанням

Цікаво, що принаймні 47 з непідконтрольних заправок станом на жовтень 2023 року не працювали, але й не були покинутими — якісь працівники там перебували. Однак на пропозицію банку повернути їх відповіді не було.

Окремі заправки орендарі почали демонтувати. ПриватБанку довелося подати заяву в поліцію щодо однієї АЗС у Чернігівській області, готує ще одну стосовно АЗС у Житомирській області.

Додатково проти всіх лізингоотримувачів юристи ПриватБанку подали заяви про їхнє банкрутство. Але банкрутами їх ще не визнали.

Але навіть коли всі автозаправки повернуть під операційний контроль ПриватБанку, проблеми не вирішать. Банку доведеться позиватися за неотримані протягом 2018—2023 років лізингові платежі з компаніями з орбіти колишніх власників.

Фото: wikimapia.org