Україна легалізує криптоактиви: що це дасть і як працюватиме?

У вересні 2021 року Верховна Рада майже легалізувала ринок криптоактивів: парламент ухвалив довгоочікуване рішення для галузі, у якій щороку обертаються десятки мільярдів доларів.

Щоправда, за більш ніж два роки проголосований закон не набув чинності. Для цього парламенту ще потрібно було визначити, як правильно оподатковувати операції з “криптою”.

Наразі перед депутатами лежать два законопроєкти, які можуть остаточно легалізувати крипторинок. Крім запровадження податків, закон має створити умови для виходу криптоінвесторів та учасників ринку з тіні.

Напередодні ЕП провела тематичну зустріч з авторами законопроєктів, представниками фінансових регуляторів, бізнесу та Блокчейн-асоціації України, аби обговорити майбутнє ринку віртуальних активів.

 

Який із законопроєктів про легалізацію криптоактивів має більше шансів на ухвалення і як детінізація цього ринку може вплинути на державу?

Як пропонують легалізувати ринок

Хоча Україна входить до списку країн з найбільшими обсягами транзакцій з криптоактивами, проте цей ринок досі поза законом. З’явилися фахівці, які розуміються на тонкощах блокчейну і торгівлі віртуальними активами. Деякі з них засновують криптовалютні біржі, заробляючи мільйони доларів на комісіях з операцій.

Створені українцями за кордоном криптовалютні майданчики працюють у легальному полі. Вони проводять фінансовий моніторинг клієнтів, дотримуючись усіх вимог ЄС та США. Однак усе зароблене вони накопичують та оподатковують в інших юрисдикціях, адже зареєструвати бізнес в Україні вони не можуть.

“Компанії на зразок нашої не можуть працювати в Україні. Ми не робимо переказів з рахунків, бо немає можливості робити це так, як у багатьох інших юрисдикціях”, — розповідає CEO компанії Trustee Вадим Груша.

У листопаді 2023 року в парламенті зареєстрували довгоочікувані зміни до Податкового кодексу, необхідні для остаточної легалізації ринку криптоактивів. Законопроєкт №10225 розробляла Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), а альтернативний, №10225-1, Міністерство цифрової трансформації.

Обидва документи закріплюють у законодавстві класифікацію віртуальних активів, встановлюють вимоги до емітентів криптоактивів, учасників ринку та оподаткування операцій з нею. Проте підходи обох команд авторів законопроєктів дещо різняться, особливо щодо оподаткування операцій.

Найбільша відмінність між проєктами НКЦПФР та Мінцифри — у визначенні бази оподаткування ПДФО. Перші пропонують зробити базою всі операції з криптоактивами, навіть якщо це обмін одного токена на інший. Другі вважають, що оподаткування має наставати лише тоді, коли криптоактив обмінюється на реальні гроші.

Щоправда, під час заходу, який організувала ЕП, член НКЦПФР Максим Лібанов визнав, що ця норма з’явилася в законопроєкті не з їхньої ініціативи.

“Наша позиція така, що немає сенсу оподатковувати операції з обміну віртуального активу на віртуальний актив. Якщо ми підемо в цю площину, то нам доведеться оподатковувати ще й курсові різниці за віртуальними активами. Оподатковувати треба загальний фінансовий результат, коли виходиш у гроші”, — зазначив Лібанов.

Ще одна відмінність між двома законопроєктами полягає в тому, хто має стати регулятором ринку віртуальних активів. В НКЦПФР вважають, що цей ринок мають регулювати саме вони, адже криптоактиви є інвестиційними активами, у регулюванні яких комісія має певний досвід. Мінцифри називає регулятором ринку віртуальних активів себе, хоча наразі там готові до компромісів.

“Це більше політичне питання. Регулювати може і комісія за певних умов, а можемо і ми. Нехай політичне керівництво визначається. Основний критерій — створити ринок, який буде давати достатньо податків, аби фінансувати війну з руснею”, — повідомив заступник міністра цифрової трансформації Олександр Борняков.

З двох варіантів оберуть третій

Крім відмінностей у технічних деталях, зокрема щодо оподаткування та регулювання, між законопроєктами НКЦПФР та Мінцифри можна побачити ще й ідеологічну різницю.

При розробці документа комісія орієнтувалася на затверджене в ЄС регулювання ринків криптоактивів MiCA (Markets in Crypto Assets). Частина її законопроєкту, яка стосується оподаткування, була переписана та суттєво змінена з метою максимального розширення бази оподаткування. У відповідних змінах неважко розгледіти почерк Міністерства фінансів, яке намагається наповнити коштами державну скарбницю.

Законопроєкт Мінцифри більш ліберальний. Він менш деталізований, а його норми меншою мірою відповідають європейському законодавству. У своєму варіанті законопроєкту підлеглі Михайла Федорова більшою мірою виходили із запитів учасників ринку віртуальних активів.

Наприклад, Мінцифри пропонує провести щось на зразок “податкової амністії” криптоактивів, дозволивши оподаткувати наявні в українців віртуальні активи за зниженими ставками. Категорично проти цієї норми виступають міжнародні партнери та українські регулятори, адже вона несе ризик того, що під виглядом “крипти” люди почнуть легалізовувати, наприклад, доходи від продажу наркотиків чи хабарі.

Проте, схоже, у двобої “фіскалів” і “лібералів” переможця не буде. Депутати не розглядатимуть ці проєкти, а писатимуть новий, повідомив заступник голови податкового комітету Верховної Ради Ярослав Железняк.

“Ані закон Мінцифри, ані закон НКЦПФР та Мінфіну у такому варіанті ухвалений не буде. Ми будемо робити допрацьовану версію. Відповідно до меморандуму з МВФ, чинне регулювання ринку віртуальних активів несе ризики для фінансової системи, тому Нацкомісія та Нацбанк повинні разом з МВФ та експертами підготувати спільну версію до червня 2024 року”, — пояснив він.

Найімовірніше, фінальна версія законопроєкту про легалізацію ринку криптоактивів буде повторювати правила MiCA. Проте європейське регулювання ринку віртуальних активів не встановлює чітких критеріїв щодо ставок податків: їх українські законотворці повинні будуть визначити самостійно. Щоправда, не порушуючи при цьому вимог інших європейських директив (наприклад, щодо податку на прибуток чи ПДВ).

Переваги та ризики

Який би закон про легалізацію віртуальних активів не ухвалив парламент, представники вітчизняного крипторинку позитивно оцінюють рух держави в цьому напрямку. Дарма, що цей поступ надто повільний.

“Держава робить усе попри війну і недосконале законодавство. Це плюс. Оцінювати, як воно буде працювати, важко, бо ще нема детального документа”, — каже СЕО криптовалютної біржі WhiteBIT Володимир Носов.

Багато компаній чекають на ухвалення законодавства про легалізацію і готові офіційно реєструватися в Україні та сплачувати податки. За попередніми розрахунками Мінцифри, потенціал надходжень до бюджету від криптогалузі може становити близько 22 млрд грн на рік. Ці кошти стануть у пригоді Україні в умовах бюджетного дефіциту та нестабільного зовнішнього фінансування.

Проте є ризик, що зібрати ці податки не вдасться. Наприклад, якщо закон запровадить складну процедуру адміністрування, яка разом з недосконалою судовою та правоохоронною системами буде відлякувати потенційних інвесторів.

Зрештою, ніщо не заважає правоохоронцям “кошмарити” навіть легальний бізнес чи арештовувати керівників інвестиційних компаній, які працюють з традиційними інвестиційними активами. “Крипту” ж представники правоохоронної та судової систем давно асоціюють із злочинами, хабарництвом та відмиванням коштів.

Тож для того, аби легалізація ринку віртуальних активів пішла на користь не лише бюджету, а й учасникам цієї галузі, Україні потрібно придумати, як помирити охоронців закону з приватним сектором. Хоча це потрібно не лише для криптогалузі, а для існування економіки загалом. 

Ярослав ВІНОКУРОВ