Треба визначитися

І тут немає ані подвійної гри, ані таємного стратегічного розрахунку. Та й чи здатна ця влада на стратегічні розрахунки? Просто їм треба визначитися, що робити далі.

А визначатися є із чим. І по дуже багатьом пунктам.

По-перше, їм потрібно визначитися, що робити із Росією та газовим питанням. Адже “господарі українського життя” нарешті зрозуміли, що пішли на “російського ведмедя” із гумовими кулями. Тож такий “постріл” може “ведмедя” лише роздратувати, але ніяк не поранити і тим паче вбити.

Тому напередодні опалювального сезону “господарі життя” вимушені шукати компроміс. Аби потім самим не опинитися один на один із “холодним бунтом”, який буде “безжалісним і безпощадним”. Майже як у “старшого брата” за Пушкіним.

Першою ластівкою пошуку компромісу напевно став умовний вирок Діденку. І тепер влада роздумує над вироками Макаренку і Шепітьку. А також Луценку. Можна прогнозувати, що допоки ці вироки не будуть винесені і не буде отримано реакцію Росії і Заходу — вироку Тимошенко не буде.

Суддя Кірєєв поспішив зі справою, проте політконсультанти і західні лобісти Банкової за ним не встигли. А без чіткого усвідомлення реакції цивілізованого світу власникам закордонних рахунків саджати Тимошенко боязко. Бачте, люди, які падають від яєць і в стратегічних політичних питаннях сміливістю не відрізняються.

Тут же можна додати, що владі потрібно визначитися, куди вона хоче: у зону вільної торгівлі з Європою із прозорими правилами гри чи у Митний союз із Росією і кабальними знижками на “дешевий” газ.

Начебто Янукович зрозумів, що російський газ як Шевченківське сонце “світить та не гріє” українську економіку. Проте тиск газових лобістів залишає питання “чи дорівнює ціна незалежності ціні газу?” відкритим.

По-друге, перед владою стоїть питання, що робити із КОДом і об’єднанням опозиції, яке лише стимулюватиме вирок для Юлії Тимошенко.

Нещодавно опубліковані статистичні дані щодо імовірної перемоги Яценюка над Януковичем у можливому другому турі-2015 ставлять перед владою вибір: залишати програшного симбіонта Януковича — Тимошенко, чи зрощувати своїми руками імовірного конкурента — Яценюка.

Опустимо тут питання про те, що імовірне посилення Яценюка може бути вигідним для внутрішньої опозиції всередині ПР і для олігархів, втомлених від засилля одноособової влади “колективного” Януковича в особі його адміністрації. Проте проблема можливого зрощення нового опозиційного лідера залишається для влади відкритою.

По-третє, і найголовніше, відкритою залишається проблема майбутнього виборчого законодавства. Навіть у АП поки що не знають — буде мажоритарна, чи ні. І не знають, яку роль у цьому питанні може зіграти Тимошенко за гратами.

З одного боку, виключення Тимошенко з гри за умов збереження чистої пропорціоналки дасть змогу нівелювати “електоральний магніт” “Батьківщини”. Проте з іншого, це відкриває прямий шлях для перетоку голосів до Яценюка і Тягнибока.

Змішана ж система дає прохід “небажаним” старим лідерам на кшталт Кучми і Медведчука, які будуть вельми неприємним подразником для Банкової всередині будівлі під куполом.

Тож, невирішеним залишається і питання, чи потрібна Тимошенко на парламентських виборах.

Загалом, у Банкової залишається ще дуже багато важливих питань, прямо чи опосередковано пов’язаних із результатами суду над Тимошенко. І дуже імовірно, що саме для вирішення цих питань влада взяла двотижневий тайм-аут у справі екс-прем’єра.

Олексій КРАСНОПЬОРОВ