Семеро братів

“Ми збираємося в подорож”, пригадує Сакіна слова своєї старшої сестри. Будучи бідними сиротами, дівчата були раді покинули свій дім у Колькаті. Коли їх відвезли за 1300 км до Котли — села на засіяних пшеницею рівнинах на південь від Делі — 12-річна Сакіна опинилася в руках старого чоловіка, а її сестра втекла. Чоловік був найманим робітником. Він заплатив понад 5 тис. рупій (сьогодні це $100) далалу, тобто брокеру, який доставив дівчат з місця, де вони небажані, туди, де їх бракує.

Зараз Сакіна пригадує, як важко спочатку їй велося у новому домі. Вона бенгалка, тож після вимушеного заміжжя дівчини цуралися і глузували з неї, обзиваючи паро — так у Хар’яні кличуть чужинок. До нас ставляться як до кіз, бурмотить інша жінка, привезена з Хайдарабаду. “Тільки коли у мене з’явилися діти, я зрозуміла, що не маю часу сумувати”, — каже Сакіна. Вона народила дев’ять нащадків — восьмеро з них хлопці. Тепер Сакіна переживає, як знайти їм наречених, і каже, що навіть готова повторити власну сумну історію і звернутися до далала.

Мабуть, так і доведеться зробити. За попередніми даними лютневого національного перепису населення, опублікованими 31 березня, вже і без того викривлене співвідношення статей серед новонароджених, погіршується. За законами природи хлопчиків народжується трохи більше, ніж дівчат: нормальне співвідношення статей серед дітей віком від 0 до 6 років складає близько 952 дівчат до 1000 хлопців. З 1981 року показник постійно знижувався: за даними перепису 1991 року він становив 945 дівчаток до 1000 хлопчиків, у 2001-му — 927 і сьогодні — 914. Стрімкий розвиток країни, урбанізація і значне підвищення грамотності населення, схоже, не впливають на тенденцію.

Найбільш викривлений баланс у штатах на півночі Гангської низовини, як-от Пенджаб. У Хар’яні, де живе Сакіна, ситуація найгірша — тут на 1000 хлопчиків припадає лише 830 дівчаток. Однак більше непокоїть те, що дискримінація на користь синів почалася у регіонах, де її раніше не було, зокрема, у бідніших центральних та північно-східних штатах. Через економічне зростання, стверджує демограф Алака Басу, “бажання мати лише синів, схоже, поширюються у регіонах, де раніше сім’ї більш нейтрально ставилися до статі своїх дітей”. Новий перепис продемонстрував погіршення співвідношення статей у всіх, окрім восьми, 35 штатах і територіях Індії. Хоча згадані вісім це регіони, де показники найбільш разючі, наприклад в Пенджабі.

Дефіцит дівчат — це здебільшого результат абортів, які жінки роблять невдовзі після того, як взнають стать дитини. Якщо проїхатися від Котли до типового торгового містечка Нух — все стане зрозуміло. Узбіччя головної дороги всіяні клініками, де роблять ультразвукове обстеження (УЗД). Лише у клініках BharatUltrasound та City Care Hospital відмовляють у наданні послуги з визначення статі дитини, але полохливий медперсонал цих закладів підкаже, де можна це зробити.

За словами місцевого активіста Ґаушії Хана, насправді медики готові повідомити стать зародка всього за 600 рупій. Це явище незаконне і проти нього намагаються боротися за допомогою різних кампаній, але забезпечити дотримання відповідного законодавства майже неможливо. Досить поплескати батька по плечу і сказати “Вам пощастило” — і все стане зрозуміло. Попит на такі обстеження шалений. Кажуть, що деякі підприємці навіть гастролюють селами на велосипедах з апаратами для УЗД.

Наслідки цієї ситуації для індійського суспільства виглядають невтішно. Можна було б припустити, що через брак дівчат їх цінуватимуть більше, але це не так. По-перше, існує звичай давати доньці придане. І майже ніхто з багатих чи бідних, селян чи міщан, не думає відмовлятися від цієї традиції. Радше навпаки, зі зростанням добробуту індійців зростає і придане — воно стає розкішнішим, а звичай поширюється на регіони, де колись був рідкістю, як-от на південні штати Таміл-Наду і Керала. В м. Котлі жінки, що зібралися поруч з Сакіною, на питання чи уявляють вони собі життя без приданого заперечливо хитають головами: “Без нього ніхто не знайшов би собі чоловіка”, — кажуть вони.

Дисбаланс статей може ж тільки шкодити багатьом жінкам. Соціологи стверджують, що існуючий стан справ сприяє зростанню насилля, особливо під час торгівлі людьми — на кшталт тої, від якої спочатку постраждала Сакіна, але за яку тепер сама ж готова платити. Існує чимало звітів, де наголошується, що досі не відомо скількох дівчат торгівці жінками накачують наркотиками, б’ють, а деколи навіть і вбивають. Інших — з власної волі чи насильно — везуть через індійські кордони, здебільшого з Бангладеш і М’янмару. “Коротше кажучи, це конкуренція в умовах дефіциту жінок”, — каже Равіндер Каур з Індійського технологічного інституту в Делі.

Чоловіки, особливо бідні і з нижчих каст також страждають. Іноді жінкам у Індії дозволяють — навіть заохочують — виходити заміж за чоловіків з більшими доходами чи з вищої касти, тому багатшим чоловікам простіше знайти дружину. Бідних же обставини штовхають в затяжне, а то й нескінченне холостякування — статус, який в Індії масово засуджується, оскільки шлюб там вважається необхідним атрибутом повноцінного входження у суспільство. Часто бідні холостяки стають жертвами жорстоких злочинів.

Однак, попри весь негатив ситуації, цілком можливо, що вибірковість у гендерних питаннях поволі відступить. Хоча дисбаланс між статями поглиблюється вже не перше десятиліття, нині це відбувається повільніше. У 2001-му, порівняно з 1991 роком, показник погіршився на 1,9%, а у 2011 році — на 1,5% порівняно з 2001 — ну чим не прогрес?

Тим більше, десятирічний перепис може й не вловити тенденцій останнього часу. Більш точні дані слід шукати у вибіркових дослідженнях, які проводяться в Індії частіше. Вони свідчать про іншу тенденцію. Показники цих опитувань і перепису не зовсім надаються до порівняння, оскільки перші показують співвідношення статей при народженні, а в переписі дається статистика по дітях віком до шести років. І все ж надзвичайно важливим є той факт, що при народженні співвідношення статей вирівнюється, а не погіршується. У 2003-2005 роках показник складав 880 новонароджених дівчаток до 1000 хлопчиків. У 2004-2006 роках він зріс до 892, а у 2006-2008 роках — до 904. Причина таких змін незрозуміла. Дані досліджень можуть виявитися оманливими. Але, можливо, вони свідчать про останні зміні у ставленні індійців до доньок.

Проблема співвідношення статей в Індії лякає не тільки шкодою, якої буде завдано, коли діти виростуть. Дехто переймається тим, що нинішні показники можуть впасти до рівня Китаю (де ситуація ще гірша: за порівнювальними показниками співвідношення статей при народженні в Піднебесній становить 833 дівчинки до 1000 хлопчиків). На думку Моніки Дас Ґупти зі Світового Банку, ці побоювання можуть бути перебільшеним. В Індії вже не тільки проглядаються ознаки змін на національному рівні, але й регіональні показники дають підстави для оптимізму. Навіть Хар’яна і Пенджаб — штати з найгіршими показниками, де гендерний баланс викривлявся десятиліттями ще з 1880-х — тепер демонструють чи не найбільший прогрес.

Середні показники по країні погіршуються за рахунок штатів, які раніше нейтрально ставилися до гендерного питання, зокрема, Таміл-Наду і Орісса. Але, оскільки у них немає тривалого досвіду надання переваги народженню синів над дочками, навряд чи вони дійдуть до таких крайнощів, як Пенджаб чи Китай, припускає Дас Ґупта. Якщо її припущення вірне, то наступний перепис 2021 року може показати зміни в напрямку нормалізації ситуації. І якщо пощастить, погіршення показників на північному сході та в центрі Індії — якої б шкоди вони не несли — не означатимуть, що в Індії починається нова хвиля “знецінення” дівчат.

The Economist, 2011