На шляху до печери. Куди веде кліматична криза і що може зробити кожен для боротьби з нею

 Влітку минулого року в науковому журналі “Nature Food” вийшла публікація з промовистою назвою “Вегани, вегетаріанці, рибоїди та м'ясоїди у Великій Британії демонструють різний вплив на довкілля”.

Головний висновок, якщо максимально коротко: що більше м'яса та продуктів тваринництва споживає людина, то сильніше вона шкодить довкіллю. Зокрема підсилює кліматичні зміни через викиди парникових газів. 

Щоб нагодувати одного затятого м'ясоїда, потрібно викинути в атмосферу в чотири рази більше парникових газів, ніж для вегана. Але навіть якщо не відмовлятися від м'яса повністю, а в кілька разів скоротити його кількість у раціоні, це помітно зменшить негативний вплив на клімат. 

“Українська правда” нещодавно опублікувала інтерв'ю з кліматологинею Світланою Краковською, де вона серед іншого розповіла про наслідки кліматичної кризи для людства.

Справи настільки погані, що частина негативних наслідків вже невідворотні, або вже сталися. Тому всіх людей на цій планеті вже точно не вдасться врятувати від кліматичної катастрофи. Разом із цим, все ще можна уникнути найстрашніших сценаріїв і врятувати людство в цілому. Але для цього потрібно діяти негайно. 

Тому ми вирішили відповісти на практичне запитання: що саме може і повинен зробити кожен, щоб стримати кліматичні зміни? 

Для окремих людей відповідь проста й очевидна: достатньо лише сумлінно виконувати свою роботу. Наприклад, кліматологи, такі як Світлана Краковська, будують кліматичні моделі та виконують іншу наукову роботу, на основі якої уряди ухвалюють рішення. 

А посадовці Держгеонадра можуть не виставляти непорушені торфовища, такі як Макове болото, на торги для видобутку торфу. Бо ці екосистеми тисячами років накопичують у собі атмосферний вуглець, а відтак працюють проти парникового ефекту. Тому чіпати їх не можна.

Але чи можуть боротися з кліматичними змінами баристи, домогосподарки, філологи, студенти та всі інші, чия робота не пов'язана безпосередньо з довкіллям та кліматом? 

Автори згаданої статті з “Nature Food” дали свою відповідь, і вона звучить ствердно. Потрібно змінити дієту: зменшити, наскільки це можливо, споживання м'яса й молочних продуктів на користь їжі рослинного походження.

Але це далеко не все, що може зробити практично кожна людина для боротьби зі зміною клімату. Незалежно від професії та статків. Далі — саме про це. 

Забігаючи наперед, ми погоджуємося з частиною критиків, які майже після кожного речення захочуть додати своє “але”. 

Безтактно пропонувати відмовитися від м'яса людині, яка майже не їсть його через хворобу чи бідність. Поки ми просимо одних людей приймати короткий душ замість ванни, в цьому світі понад три мільярди людей не мають нормального туалету. На жаль, не лише в тій країні, про яку ви могли подумати. 

Універсального точного рецепту для кожного не існує, бо люди живуть у різних житлах, мають різне здоров'я, соціальне оточення та фінансові можливості. Тому ми говоримо про принципи, спираючись на які кожен може зробити свій внесок у боротьбу зі змінами клімату.

На що здатна “звичайна людина”

Частина кліматичних скептиків акцентує увагу на мізерності людини порівняно з нашою планетою. Мовляв, це манія величі — думати, що така маленька людина може вплинути на атмосферу й океани. Ось вулкани, ті справді можуть! Один із аргументів: “Клімат змінювався навіть мільйони років тому, коли вас тут взагалі не було”. 

Наукова істина така, що людина — це справді лише один із факторів, які впливають на клімат. Тому він змінювався завжди. Але в XX столітті саме людина стала найпотужнішим гравцем на цьому полі.

Наприклад, сьогодні через людську діяльність — насамперед спалювання газу, нафти та вугілля, до атмосфери потрапляє в десятки разів більше вуглекислого газу, ніж вивергають усі вулкани на планеті. 

Психологічно відповідальність за кліматичну кризу зручніше покладати на когось іншого, “дорослого” — уряди, міжнародні корпорації, нафтовидобувну промисловість чи науковців. Будь-кого, тільки не на “звичайну людину”. 

Але мільярди “звичайних людей” щодня їздять на позашляховиках у магазин за хлібом, по пів години приймають душ і смажать стейки, щоб потім частину з них викинути на смітник разом із іншими недоїдками. Всі ці та деякі інші повсякденні речі безпосередньо впливають на клімат.

Залежно від економіки країни цей вплив може сильно відрізнятися, бо бідні менше споживають, ніж багаті. Але в цілому домогосподарства генерують приблизно три чверті глобальних викидів вуглецю, якщо скласти разом їжу, опалення, витрати електроенергії, транспорт тощо.

Уряд чи корпорації, звісно, також несуть відповідальність за кліматичні зміни. Але в багатьох випадках це виключно добровільний вибір людини — замовити в ресторані стейк чи овочеве рагу. 

М'ясо проти клімату 

Дуже просто уявити так званий вуглецевий слід, що залишають наші автівки: бензин чи дизпаливо згорають, і при цьому в атмосферу потрапляє вуглекислий газ. Навіть у той момент, коли ми бачимо наш майбутній автомобіль у салоні, він вже встиг “наслідити”. 

Бо для того, щоб його виготовити, на різних етапах потрібно витратити енергію — отже, щось спалити. І це наштовхує на правильну думку, що навіть електромобілі не абсолютно “зелені” і теж роблять внесок у зміни клімату. 

До них ми ще повернемося. Але зараз важливо те, що багато речей, які на перший погляд не дуже пов'язані з кліматом, насправді впливають на нього драматично. Наприклад, м'ясо. 

Організм великої рогатої худоби влаштований так, що в процесі травлення тварини виділяють метан — потужний парниковий газ, який, на щастя, живе в атмосфері відносно недовго. 

Про особливості фізіології худоби можна було б навіть пожартувати, якби на нашій планеті сьогодні не жило щонайменше мільярд корів — незрівнянно більше, ніж слонів, носорогів, зубрів чи будь-яких інших диких копитних. 

У свиней чи курей травлення працює інакше, але вони теж сильно псують клімат планети. Щоб їх нагодувати, потрібно виростити кормові культури. Для цього своєю чергою потрібно звільнити землю під поля — осушити болота, вирубати ліси чи розорати степи.

Це означає, що вуглець, накопичений у торфі, стовбурах дерев та ґрунті повертається в атмосферу. І це ще не все — щоб довезти м'ясо до столу, як і будь-яку іншу продукцію, потрібно спалити бензин чи дизпаливо. Відносно небагато, якщо ви купуєте м'ясо місцевого фермера. І значно більше — якщо воно з далекої країни. 

Виробництво молочних продуктів, передусім сиру, також суттєво впливає на зміну клімату. Загалом тваринництво в планетарному масштабі за різними оцінками відповідає приблизно за 10—20% усіх викидів парникових газів. 

Звідси практична порада для тих, хто прагне зменшити свій вуглецевий слід: їсти якомога менше м'яса та продуктів тваринництва. В ідеалі — взагалі перейти на рослинну їжу. 

“Вегетаріанство також вбиває природу!”

Так, для багатьох людей це явно “занадто”. Звички, гастрономічні смаки та національні традиції можуть штовхати в протилежний бік. Тому ось кілька додаткових аргументів для тих, хто сумнівається. 

По-перше, здоров'я. З наукового погляду, немає сумнівів, що ковбаси, сосиски, шашлики та все, що готується з червоного м'яса, підвищує ймовірність деяких видів раку. Не даремно ви можете знайти цей продукт у переліку ”надійних” канцерогенів поруч із азбестом та нікотином. 

По-друге, кліматичні зміни — це лише одна з проблем довкілля, які спричиняє виробництво м'яса. Воно також негативно впливає на біорізноманіття (пригадайте знищення природних екосистем). 

І по-третє, навіть не відмова, а лише зменшення споживання м'яса має значення. В цифрах це означає, що той, хто їсть менше ніж 50 грамів м'яса на день, принаймні на третину менше шкодить довкіллю, ніж той, хто їсть більше ніж 100 грамів м'яса на день. 

Звісно, йдеться тільки про шкоду, пов'язану з раціоном харчування. Адже людина крім їжі має принаймні ще кілька способів впливати на клімат. 

“Але!.. — скажуть принципові м'ясоїди, — вегетаріанство також вбиває природу! Просто вегетаріанці не бачать мертвих тварин у своїй тарілці!”.

Так, це правда. Шоколад та кава мають більший вуглецевий слід, ніж курятина. Але, на щастя, мало хто здатен з'їсти за раз шоколадку завбільшки з курячу ніжку. 

Авокадо, привезене з іншого кінця світу, не допомагає боротися з кліматичною кризою. 

І навіть місцеві поля та сади, з яких харчуються вегани, так само колись зайняли місце лісів, степів та боліт. І вони теж негативно впливають на довкілля та клімат. Але, як свідчать наукові дані, значно менше, ніж тваринницькі ферми. 

Енергія змін 

Звісно, наш повсякденний вплив на клімат зовсім не зводиться до дієти. Ще один важливий фактор — енергія, потрібна для освітлення, опалення, охолодження, роботи комп'ютерів та пилососів і так далі. 

Щоб все це грілося, світилося і працювало, на електростанціях спалюється вугілля та газ, через що в атмосферу потрапляє вуглець. Глобально ця проблема потроху вирішується переходом на так звану “зелену” енергетику — сонячну, вітрову, атомну та деякі інші види.

Але й на персональному рівні тут непочатий край роботи, причому на будь-який гаманець. Наприклад, можна встановити на приватному будинку сонячні панелі. 

Скептики кажуть, що під час їхнього виробництва, а потім утилізації в атмосферу виділяється багато вуглецю, тому все це маркетинг та обман. Але це неправда, бо навіть з усіма обмовками сонячна енергетика продукує значно менше парникових газів, ніж спалювання викопних вуглеводнів. 

До речі, як показав воєнний досвід українських тилових міст, незалежність від централізованої електричної мережі складно переоцінити. І це ще один аргумент на користь сонячних панелей. Інша справа, що далеко не кожен може дозволити їх собі з фінансових міркувань. 

Натомість є менш радикальні, але все одно дієві рішення. Наприклад, замінити лампи розжарювання на світлодіодні, які потребують в рази менше енергії за тієї ж ефективності. 

В США порахували, що одне домогосподарство за рік платить у середньому приблизно 100 доларів за електроенергію, яку споживають прилади в сплячому режимі, наприклад, ті ж самі комп'ютери. Звідси проста рекомендація — вимикати з розеток все, що можна вимкнути.

І навіть якщо приймати душ упродовж п'яти хвилин замість п'ятнадцяти — це теж буде внесок у боротьбу з кліматичними змінами. Адже нагрівання та подача води також потребують енергії. 

Перелік конкретних порад можна продовжити. Але важливіше зрозуміти принцип — заощаджувати енергію там, де це можливо. Іноді це не коштує нічого, іноді доведеться інвестувати в нову побутову техніку, лічильники води чи утеплення стін. Але з часом інвестиції окупляться. 

Анатомія електромобіля 

Транспорт — ще одна біда для клімату. На нього припадає приблизно п'ята частина усіх викидів вуглецю. Тут і літаки, й потяги, і, звісно, автомобілі. Популярна порада — пересідати на електромобілі. 

Але чи справді вони такі “зелені”, як багато хто вірить?

Хоча електромобілі самі не спалюють бензин чи дизпаливо, але викопні вуглеводи можуть спалюватися на електростанціях, які виробляють електрику для зарядки акумулятора. Виглядає не як вирішення проблеми, а як її перенесення в інше місце, подалі від очей та легень автовласника.

Ба більше, існує думка, що виробництво електромобілів може залишати навіть більший вуглецевий слід через те, що виготовлення акумуляторів — дуже енергоємний процес. 

Остання частина твердження — правда. Тому новенький електромобіль має більший вуглецевий слід, ніж нове авто з дизельним чи бензиновим двигуном. Але щойно ми починаємо на них їздити — різниця скорочується. 

Екологічність електромобіля залежить від того, як саме виробляється електрика для його заряджання. В одній країні може переважати “зелена” електроенергія, а в інших — превалюють вугільні електростанції. Зазвичай йдеться про “коктейль” із різних видів енергії. 

Навіть за найгіршого рецепту цієї суміші, за кілька років експлуатації електромобіль виграє — його загальний вуглецевий слід стає меншим, ніж у бензинового чи дизельного авто. 

Звідси практична рекомендація: якщо вам справді потрібна персональна автівка, краще купувати електромобіль і вже точно не міняти його за два чи три роки. 

Звісно, в контексті боротьби з кліматичною кризою ще краще користуватися громадським транспортом, велосипедом чи ходити пішки там, де це можливо. В якості додаткової мотивації можна згадати про користь для здоров'я. 

В повсякденному житті “звичайної людини” вистачає можливостей для боротьби з кліматичними змінами. Це й сортування сміття, і зменшення побутових відходів, і майже все, що пов'язано з помірністю у своїх матеріальних бажаннях. Більше конкретних порад можна знайти, наприклад, на сайті екологічної організації “Екодія”. 

Вуглецевий слід різних продуктів харчування

Джерело: CARBONBRIEF.ORG

 

 

“То нам тепер назад, у печери?”

Приблизно так звучить саркастична реакція частини людей на пропозицію менше їсти, менше літати літаками і не купувати десяту пару джинсів, які не влазять у шафу. Вони вірять, що якийсь геній-мільярдер обов'язково винайде технологію охолодження планети. Або світові лідери на черговому саміті підпишуть революційну угоду, після чого вуглець почне швидко вивітрюватися з атмосфери. 

Сьогодні людство нагадує людину, молодість якої лишилася позаду. Був час, коли вона не відмовляла собі в жодних задоволеннях. Хотіла — курила, хотіла — сиділа в барі до самого ранку. Не рахувала грамів цукру чи солі та вважала прибацаними тих, хто зранку бігає по вулиці. 

Але вчора лікар виписав їй пігулки для зниження тиску і ще й наголосив, що пити їх потрібно “по-жит-тє-во”. Навіть якщо завтра і післязавтра не болітиме голова — все одно пити. 

Але самі по собі вони не спрацюють. Про нікотин треба забути взагалі, алкоголь можна, але тільки нюхати, сіль — у гомеопатичних дозах, а солодке — раз на тиждень, якщо дуже хочеться. 

“І моя особиста порада: візьміть у притулку песика. Вам треба більше гуляти на свіжому повітрі”, — додає лікар.

Лише сто років тому на планеті було так мало людей і так багато дерев, що рахувати вуглецевий слід від котлет у тарілці не було жодного сенсу. 

Але настав час дослухатися до лікарів, навіть якщо їхні поради нас трохи засмучують. 

Дмитро СІМОНОВ