Колишній міністр економіки розвитку і торгівлі, позаштатний радник керівника Офісу президента та член наглядової ради “Укроборонпрому” Тимофій Милованов запропонував доволі екзотичний принцип мобілізації в Україні — лотерею: випадковим чином визначати день та місяць і мобілізувати саме тих, хто народився в цю дату.
Демархія — це вид правління, коли вибір представників народу до органів влади відбувається випадковим чином
Як математик я багато років цікавився процедурами випадкового відбору й стверджую, що не може бути алгоритму саме генерації випадкових чисел. Завжди це псевдовипадкові. Як соціолог стверджую, що будь який відбір буде вважатися несправедливим.
По даті народження? А як бути з 29.02? А також як бути з тим, що дати народження нерівномірно розподілені?
І нарешті. Прихильникам ідеї випадковості як форми справедливості раджу за допомогою генератора випадкових чисел розподіляти:
партнерів для шлюбу;
квартири;
пенсії (ми збираємо через ЄСВ пенсії лише для третини пенсіонерів. Отже давайте визначимо випадково — для кого саме);
місця і фах в університетах;
визначати злочинців (економія на судах!).
І так далі.
Співвідношення права, справедливості і милосердя непросте. А коли до цієї тріади долучається питання стійкості й спроможності економіки, то без системно-рефлексивного підходу не обійтись. Задача наступна — як одночасно задовольнити три потреби:
1. Запит суспільства на справедливість.
2. Потреба ЗСУ в людському ресурсі.
3. Недопущення економічної катастрофи/забезпечення економічної спроможності держави.
“відправити всіх податківців і депутатів на фронт” — розв’язує питання 1 (це я жартую, але багато хто вважає це рішенням), але точно не 2 і 3.
“всі мають служити” — розв’язує 1 і 2, але протирічить пункту 3.
“служити мають ті, хто ухиляється від сплати податків” — 1, 3, але не 2.
“служити мають всі, крім тих, хто заброньований за принципом “або високі сплачені податки, або за рішенням роботодавця згідно квот” — 2, 3, але не 1.
Моя позиція наступна:
1. Нам потрібно визначити, що питання справедливості — це не про “рівність”. Це не про соціалізм. Це — про рівність можливостей. Ти можеш вчитися, важко працювати і мати високу зарплату чи бізнес. Ти можеш вчитися, важко працювати і ставати пілотом ударного дрона. Ти можеш вчитися, важко працювати і ставати кадровим офіцером. Ти можеш вчитися, важко працювати і в якийсь момент за покликом серця стати добровольцем. Ти можеш не вчитися, не працювати 24/7, ухилятися від сплати податків і бути мобілізованим. Ти можеш побачити в службі в армії можливість змінити власне життя — і свідомо зробити такий вибір…
Справедливість — це про свободу вибору перш за все.
2. Ефективність використання людського ресурсу. Можливо, варто мобілізувати людей з математичною чи економічною освітою на службу в податковій, а податківців — на службу в армії? Поліцейськими можуть ставати громадяни з відповідними чеснотами після проходження підготовки, а поліцейські — йти у лави ТРО? 1,5 млн людей в силових структурах і потрібно ще? То, може, питання в ефективності? Але тут ми можемо лише допомогти за запитом військових, а не ставити їм задачі.
3. Економічна доцільність. Армію потрібно фінансувати. Отже, економіка має працювати. Вона не може працювати, якщо не має достатньої кількості кваліфікованих працівників — зварювальників, водіїв, технологів, інженерів, маркетологів, фінансистів…
Підприємець краще може визначити мінімальний необхідний штат кількісно і якісно для зростання і ефективності бізнесу
Відповідно, потрібно дати можливість бізнесу бронювати необхідний людський ресурс. Плюс той, хто робить дрони (ОПУ) і забезпечує стійкість інфраструктури (критичні галузі).
І це справедливо, з огляду на суспільне благо. Бо справедливість — це не про заздрість. Справедливість — це ставити суспільне благо в пріоритет.
І тоді точно можливий win-win-win.
Андрій ДЛІГАЧ, д.е.н, професор КНУ імені Тараса Шевченка, голова Advanter Group, співзасновник Центру економічного відновлення