Министр финансов: Россия на грани дефолта нас не радует. У нас своих проблем хватает

Коли в кінці січня ЕП говорила з міністром фінансів про загрозу вторгнення російської армії в Україну, Сергій Марченко намагався всіляко заспокоїти інвесторів, які позбувалися українських активів, побоюючись їх втратити. Тоді він називав це панікою, хоча сам моментами помітно нервував.

Менш ніж за місяць російські війська почали бомбардувати українські міста. Загроза війни стала реальністю, в якій вся країна живе вже 35 днів.

В умовах війни всі наявні в державі кошти переорієнтовуються на оборону, і про те аби заспокоїти інвесторів не може бути і мови. Проте, схоже це жодним чином не лякає Марченка.

“Паніки не було ні в кого. Просто накал попередніх місяців сформував нарив, який мав прорвати, і всі займалися своєю роботою”, — пригадує перші дні війни герой інтерв'ю.

Попри катастрофічне падіння надходжень бюджету, його відомство знаходить можливості для повного забезпечення фінансування Збройних сил України. Зрозуміло, не без втрат — уряд вже відмовився від фінансування капітальних, поточних і навіть частини захищених видатків. І це ще не все, попереджає Марченко.

За рахунок чого держава планує фінансувати видатки на оборону та забезпечувати соціальні виплати, які податки сплачуватимуть компанії, які працюють в країні-агресорі та на яку підтримку слід очікувати тим, хто втратив роботу?

Про перші дні війни та роботу Міністерства фінансів у воєнних умовах

— Хочеться вас повернути назад, на 24 лютого. Як ви дізналися про війну і що тоді робили?

— Про війну я дізнався з повідомлень, що проривають державний кордон. Це був внутрішній чат Кабміну. Потім повідомлення від секретаря РНБО про те, що “терміново прибути до президента всім членам РНБО”.

Я по традиції вдів костюм і білу рубашку, взяв з собою краватку. Але потім цілий день про це жалкував. Тому що в мене день (перший день війни — ЕП) закінчився через декілька днів.

Потім перелаштувався. Але це такий відголосок того, що ти ще не віриш в те, що відбувається. Я б не хотів це ще раз переживати. Це таке відчуття, коли ти до кінця не розумієш, що відбувається.

Паніки не було. До речі, паніки не було ні в кого. Просто накал попередніх місяців сформував нарив, який мав прорвати, і вже всі мали займатися своєю роботою.

В принципі, у нас зараз нормальні умови роботи, всі органи працюють, заступники залучені, казначейство працює. Це, до речі, те, що я вважаю, було складно зробити. Але те, що ми розгорнули казну і максимально її убезпечили за перші дні — це те, що було потрібно насамперед.

— Останнє питання про ці перші страшні дні: чи була тоді нарада з президентом і як вона виглядала? Бо я так розумію, що РНБО зразу було, так?

— Так, РНБО було про воєнний стан, (прийнято — ЕП), ухвалили рішення про воєнний стан. Там були наради з військовими, міжнародні дзвінки. Не знаю, не хочу коментувати, що там відбувалося в Офісі.

Я швидко зрозумів, що мені потрібно робити, і поїхав на роботу, де ми зібрали всіх заступників, всіх директорів департаментів і з ними провели роботу. Сказали, що ми працюємо у звичайному режимі. Треба прийняти необхідні рішення. Іноді дуже швидко треба приймати необхідні рішення.

Перший цей був етап, коли ти думаєш ще форматом довоєнним, що у нас є час, можна щось там це... А потім розумієш, що все! Ну і десь уже в такому режимі ми перебуваємо більше ніж місяць. Тобто швидко приймаємо рішення, і уряд, і Мінфін.

І абсолютно зараз немає часу на довгі розкачування, бюрократію. Спрощуємо максимально всі процедури, які можливо, з точки зору проходження документів. 

Про скорочення видатків, ситуацію з надходженнями та шляхи наповнення бюджету

— За місяць війни три рази вносилися зміни до закону “Про державний бюджет”. Зрозуміло, що більшість із них стосувалася переорієнтування видатків на оборону. Можете пояснити, від яких видатків довелося відмовитися на користь оборони?

— Ми навіть бюджет не змінювали в Раді. Фактично у нас є право, відповідно до Бюджетного кодексу працювати, в умовах воєнного стану. Уряд може самостійно здійснювати скорочення, перерозподіл видатків, спрямування їх в резервний фонд.

Довідково. В резервний фонд направляються кошти, які призначені для забезпечення невідкладних витрат.

Сьогодні ми скоротили практично всі капітальні видатки (відповідно до прийнятого 2 грудня 2021 року закону мова йде про 140 млрд грн — ЕП), спрямувавши їх в резервний фонд. Крім того, ми не фінансуємо будь-які видатки, капітальні видатки розвитку, і в обмеженій кількості поточні та захищені видатки.

Тобто, захищені видатки фінансуємо в частині пенсій, заробітних плат освітян і медиків та енергоносіїв, обслуговування боргу. Воєнний бюджет пріоритетний, там все фінансується.

Зараз буде чергова хвиля скорочення видатків. Це буде урядове рішення, і як тільки воно буде, можна буде про нього говорити. Багато по деяких видатках пройшло касових платежів, нам треба це все відкоригувати.

— Розкажіть про роботу митниці та податкової. Наскільки зменшилися надходження від них у порівнянні з довоєнним періодом? 

— Скажу так: поденні надходження становлять від 15% до 20% від довоєнних надходжень. Тобто це втрати десь 80%.

Ми очікуємо від митниці до кінця місяця близько 7 мільярдів гривень. Хоча при інших рівних умовах, тобто довоєнного стану, у нас плани були трошки інші. Митниця мала зібрати в цьому місяці (березні — ЕП) майже 39 мільярдів. Буде сім.

Але це об’єктивна реальність. Тобто, ми не можемо сказати, що там хтось неякісно працює. Вона пов’язана з тим, що у нас не працюють найбільші митниці — київська, одеська, східні митниці, північні всі не працюють. Працює тільки західний кордон і так здійснюється розмитнення.

По податковій ситуацію важко однозначно коректно оцінити, тому що ми очікуємо сплату ПДВ. Якраз тоді більш точно можна буде сказати, як вплинула війна на економіку в цілому, і на план збору податків.

Ми прийняли рішення авансової виплати дивідендів державними банками, компаніями з державною часткою власності. Це дозволило нам отримати запас ліквідності для березня.

“ПриватБанк” перерахував 28 мільярдів гривень. Національний банк перерахував в кінці лютого, здається, 18 мільярдів гривень.

— Ви зачепили питання дострокового перерахування дивідендів. Вони мали надійти в травні-червні.

— Так, було прийняте рішення про авансовану сплату дивідендів.

— Відповідно, в травні-червні буде набагато менше надходжень.

— Звичайно.

— А як їх потім перекривати?

— Зараз питання з надходженнями таке, філософське. На жаль, надходження і прогнозовано впали і впадуть ще більше. Основні зараз фокуси на запозичення.

Ми, ви знаєте, розміщуємо військові облігації. Запозичили уже близько 26 мільярдів, і працюємо з нашими міжнародними партнерами щодо перекредитування бюджету, грантові кошти. Зараз це основний фронт нашої роботи.

— Щодо військових облігацій. На чотирьох аукціонах залучили лише 26 мільярдів гривень. Чи є програма, або план дій як стимулювати попит на ці папери?

— Є програма. Ми хочемо, щоб іноземні інституційні інвестори могли їх купувати. Працюємо з відповідними регуляторами країн з тим, щоб мати таку можливість. В них є певні обмеження щодо купівлі іноземних цінних паперів.

Ми хочемо максимально розширити можливості участі інвесторів. І, відповідно, це робота з нашими банками, з резидентами в тих умовах, які склалися. Зараз ви бачите наші котирування. Вони також визначають настрої інвесторів, фінансових інвесторів, які традиційно купували наші облігації.

— Зрештою, котирування наших облігацій виглядають краще за російські.

— Мене менше всього турбує, що там в Росії. Чесно. Поясню, чому.

Війна на нашій території. У нас зруйнована інфраструктура, багато бізнесу зупинило свою діяльність. У нас гинуть цивільні люди. І в нас колосальні проблеми.

В Росії проблеми ці мають відкладений характер. Ніхто не має зупинятися по санкціях. Санкції повинні бути продовжені, вони мають бути більш жорсткими. Компанії з іноземним капіталом мають виходити з ринку Російської Федерації і так далі. Це важливий фронт роботи.

Але те, що в Росії котирування впали і вони на межі дефолту, нас не тішить, тому що, в нас своїх проблем вистачає. Так, звичайно, чим болючіше Росії, тим нам краще і сильніші ми стаємо в тому плані, що ми можемо використовувати це як їхню слабку сторону. 

Але я підкреслюю: це питання має відкладений характер, а щодо нас, на жаль, час грає проти.

— Ми набираємо багато кредитів, які нам дають міжнародні організації та уряди різних країн. У вас зараз є бачення, як ми їх потім будемо повертати? Тому що і до цього, власне, ми витрачали багато коштів на обслуговування боргів.

— Ми рік розпочали з непоганими показниками. У нас співвідношення боргу до ВВП було менше ніж 50%. Це формувало наші, по суті, нинішні можливості запозичувати.

Ми запозичуємо в основному від МВФ, Європейської комісії. Ставка там до 1% обслуговування. 15-річні кредити. Тобто це довгострокові інструменти, які не переобтяжують бюджети 24-го і 23-го років. Тому цей фокус ми хочемо зберегти.

Нас цікавлять гранти (безповоротна фінансова допомога — ЕП). Для прикладу, уряд Італії нам надав перший грант на 110 мільйонів євро. І саме такого роду допомогу ми очікуємо. Багато країн пообіцяли гранти, але поки що це все в перемовинах.

А кредитні кошти, знову ж таки, нас цікавлять під мінімальний відсоток і з максимально довгим строком погашення.

Про збільшення податків для бізнесу, який працює в РФ, виплати соціальної допомоги та “ціну війни”

— Вам міністри повідомляють, що відбувається на переговорах? Можливо, ви залучені в переговори з росіянами в тій чи іншій формі?

— Ні, не залучений і не володію інформацією, що там відбувається.

— Один інвестбанкір запропонував аби міжнародні компанії, які працюють в Україні, і не залишили Росію після початку війни, сплачували в український бюджет стільки ж, скільки й в російський. Як ви ставитеся до такої ідеї?

— До зміни системи оподаткування я ставлюся негативно, тому що зараз багато таких ініціатив було проведено, не зважаючи на те, що в нас була інша позиція. Але це такий політичний тренд воєнного часу.

З приводу збільшення ставок оподаткування я можу вітати такі тенденції. Ми зараз спільно з комітетом відпрацьовуємо відповідний законопроєкт, який дозволить збільшити оподаткування саме для тих компаній, які продовжують працювати в Росії, і в Україні, щоб змусити їх задуматися про те, що сплачуючи податки на території країни-агресора, тим самим вони фінансують армію цього агресора і дають армії агресора вбивати цивільних людей і дітей.

Це не тільки про оподаткування, це ще і про справедливість. Компанії, які продовжують працювати в Росії, мають припинити свій бізнес і не сплачувати податки для фінансування російської армії. Це, я думаю, нормальний політичний посил, його цілком нормально сприймають.

А з приводу оподаткування: якщо це ще й дозволить отримувати кошти на фінансування нашої армії, це також позитивний тренд.

— Певним категоріям отримувачів соціальної допомоги зараз кошти надходять навіть раніше, ніж до війни. З чим це пов'язано?

— Щодо пенсій. В нас пенсії виплачуються з перших чисел до середини місяця. До 20-х чисел різні категорії отримують пенсії в різний час.

Були прийняті рішення, і в нас був наявний ресурс, щоб достроково здійснити виплату пенсій за березень. В зв’язку з тим, що особливо проблемними є території, на яких ведуться бойові дії, зараз прийняте рішення, щоб на цих територіях заплатити пенсії за квітень.

Мета цих рішень — по-перше, підтримати людей на цих територіях. Це пенсіонери або незахищені категорії громадян.

По-друге, дати політичний меседж цим людям, що про них держава Україна піклується, про них не забули і про них дбають, незважаючи на те, що там можуть бути складнощі з купівлею товарів і послуг. Ми маємо подбати про людей, як би це не звучало пафосно, але зараз багато хто не може собі дозволити купити якісь мінімальні товари і так далі.

Ну і програма для осіб, які втратили робоче місце, і ФОПів на тих територіях, де ведуться бойові дії, виплата 6500 гривень. Вона також була досить масштабною і дозволила підтримати людей, які втратили роботу, в перший місяць як мінімум. Далі вони можуть стати на облік як внутрішньо переміщені особи і вже отримувати кошти, відповідно, через цю програму.

— Чи будуть ще виплати додатково до цих 6500? Якщо наприклад, хтось не зможе стати на облік.

— Питання в тому, що це дуже дорога для бюджету програма. Ми використали на цю програму 21 мільярд гривень. Багато хто скористався цією програмою.

Ви кажете, що хтось навіть не має можливості зареєструватися через “Дію”. Неможливість цього зробити якісно ставить під сумнів справедливість цієї програми. Тобто, я скажу так — якщо ця програма і має місце в майбутньому, то вона має фокусуватися саме на тих громадянах, які втратили роботу і мають підтвердження, що вони втратили і вони не можуть працювати.

Наша задача — не підтримувати тих, хто втратив роботу, а створити їм робочі місця. Це більш важливіше. Я не є міністром фінансів, який любить роздавати гроші, ви знаєте. Особливо в воєнний час.

— Знаємо.

— Такі рішення досить болючі. Але з точки зору бюджетних пріоритетів, у нас є багато інших питань, які потрібно також закривати.

— Є дані, скільки людей втратили робочі місця?

— За даними Мінекономіки, буду на них посилатися, десь близько 30-35% бізнесів було закрито. Ці дані базуються як на опитуваннях бізнесу, так і на данних по споживанню електроенергії.

— В якому форматі зараз РНБО проходить і як часто?

— За необхідності. Як правило, це у форматі формування позиції з приводу тих або інших рішень. Тобто є рішення, і запитують позицію конкретно членів РНБО.

— А як часто приблизно?

— Мені здається, декілька разів було за останній період часу.

— У вас є розуміння, коли вже настане наша перемога? Нам всі люди ставлять це запитання, а ми розводимо руками, тому переадресуємо це питання владі.

— Я розумію глибину і вартість війни не тільки з точки зору людських жертв, втрат територій, а і вартості з точки бюджету. Тому для нас важливо, щоб ця історія закінчилася якомога швидше. Тобто, довга війна, війна виснажлива — це багато і жертв, і зусиль, і коштів.

І тут принципово, щоб ми мали можливість якимось чином стабілізуватися і почати вже говорити про відновлення. Поки що в мене немає такої інформації. В мене є тільки розуміння, що ця війна коштує дорого бюджету України. 

Але прогнозувати я не можу. Хтось вважав, що ця війна закінчиться за три дні, а вона вже триває 34-й день. Звичайно, хочеться перемогти, і тут без варіантів.

В принципі, всі зрозуміли, що в якомусь форматі ця перемога буде зафіксована. Єдине питання — коли? От питання часу мене турбує більше всього.

— Нас так само. Скільки нам коштує день війни приблизно, чи є такі цифри?

— Я не можу так ці цифри озвучувати, тому що вони будуть некоректними. 

Наприклад, є планові очікування Міністерства оборони, як вони бачать, яка потреба у них є. Але де-факто вони трошки відрізняються, тому треба почекати закінчення місяця, коли буде зрозуміло, який бюджет був на війну.

Знову ж таки, багато речей мають відкладений характер і вони будуть компенсовані через певний період часу. 

Я не хотів би озвучувати цифри, тому що вони зараз некоректні. І бюджет військового часу передбачає оперативність прийняття рішень. Ти не можеш зараз дискутувати з міністерством оборони, силовими відомствами про їх потреби. Ти маєш забезпечувати їх, от і все.

Николай МАКСИМЧУК, Роман КРАВЕЦ