“Ми годуємо світ, а в нас нічого не працює”. Як українські фермери стали мішенями для російських ракет. Репортаж Washington Post

 The Washington Post поспілкувалася з миколаївськими фермерами, чиї посіви постраждали через обстріли російських ракет. Інтервʼю супроводжували артилерійські обстріли, а на синьо-жовтому горизонті виднівся дим від пожеж. Миколаївські фермери саме мали почати або вже почали збір врожаю.

Пожежі — це один із нещодавніх бичів аграріїв Миколаївської області. Спершу посівна кампанія була затримана через бойові дії, а тепер треба вирішувати: збирати врожай біля самої лінії фронту чи покинути напризволяще посіви, в які вкладено стільки праці та грошей. Після місяців війни й фінансових проблем через блокаду Росією Чорного моря другий варіант означає банкрутство.

“Людям треба зібрати свій урожай. Їм треба якось виживати”, — сказав один із фермерів.

Через вторгнення Росії більшість українського зерна не може вийти на світовий ринок цього року, що негативно впливає на продуктивність одного з найбільших виробників зерна у світі і на продовольчу безпеку. За даними ООН, у 2021-му український експорт пшениці склав 10% світового експорту.

Степи, які чудово підходять для сільського господарства, не дуже допомагають українським військовим у війні з російськими загарбниками, адже в такій місцевості майже ніде сховатися від ворожого вогню.

На цій ділянці фронту очевидного переможця немає. Українські солдати використовують руїни, що залишилися від місцевих сіл, і лісопосадки для прикриття від артилерійського вогню. Переміщення українських військових вдень обмежене через розвідувальні дрони росіян.

У селі Первомайське, що за 8 км від російських позицій, майже не залишилося вцілілих будинків. Українська армія ще тримає цей населений пункт, але він перебуває під постійними обстрілами зенітних ракет і артилерії. Дістається й місцевим посівам.

Українська армія укріплює свої позиції на півдні, очікується, що вона готує контрнаступ, тому російські обстріли стають усе хаотичнішими. Українські військові й фермери щодня повідомляють про нові пожежі, які знищують посіви й сільськогосподарське обладнання.

 

 

63-тя механізована бригада української армії, що базується в Первомайському, — це єдине, що стоїть між масштабними пожежами й українськими посівами. Місцеві мешканці вже давно змушені були полишити свої домівки.

Від ворожих обстрілів постраждала й критична інфраструктура, що важлива для сільського господарства. Через пошкоджені мости й зруйновані дороги неможливо вивозити врожай, а залізниця, якою зазвичай перевозять зерно, не працює на Миколаївщині від початку війни.

Сусідньому селу Засілля теж дісталося. Нещодавні обстріли зруйнували великий млин та елеватор, які використовували фермери всієї області. Зерносховище з 30 000 т зерна перетворилося на згарище.

Неподалік шрапнеллю пошкодило три великі трактори, з пів десятка причепів для зерновозів і велике зерносховище, розміром із футбольне поле. Все це належить фермеру Рустаму Жафарії, який використовує це обладнання й сховище для обробки орендованих 3300 га землі. Більш ніж десята частина його посівів згоріли.

“Ми годуємо світ, а сьогодні в нас нічого не працює. Ми втрачаємо гроші”, — сказав фермер.

Фермери, чиї поля оминули пожежі й обстріли, стикаються з іншими небезпеками. Нерозірвані касетні боєприпаси, які використовують обидві сторони, важко помітити у високій пшениці. Вже кілька фермерів загинули, натрапивши на такий снаряд.

Робота в таких умовах — це безумовний стрес, але фермери кажуть, що повинні її виконувати, адже зібрати врожай — це наразі найважливіше завдання.

Журналісти побачили, як комбайн одного з фермерів їхав постраждалим від пожежі полем і збирав суміш зерна та попелу. Фермер і його команда сподіваються закінчити з цим полем за кілька днів, якщо воєнні дії й ворожий вогонь їм не завадять.

Те, що робота в полях кипить, це добре, але всі опитані фермери переймаються тим, що далі буде із зібраним урожаєм.

“Я не знаю, що з ним робити”, — бідкається один із фермерів.