Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Літаки F-15 і F-16 також битимуть росіян — військовий льотчик-інструктор

[17:03 15 августа 2022 года ] [ Апостроф, 15 серпня 2022 ]

Велике інтерв'ю з полковником запасу ЗСУ, військовим льотчиком-інструктором Романом Світаном.

За останні кілька тижнів українців не переставали тішити приємними новинами з фронту. Підриви складів, командних пунктів та, на кінець, аеродрому у Криму стали головними подіями першої половини серпня. Чималу роль у цих “хлопках” відіграли українські льотчики. І їхня робота може стати ще кращою, коли Україна отримає літаки від Словаччини, здатні нести на борту ракети для ЗРК NASAMS.

Як змінилася поведінка української авіації за часи війни? Як вплине на росію вибух на аеродромі у Криму та чому ворог йде на провокації на ЗАЕС? Чому виходу на кордони 1991 року буде недостатньо для завершення війни? Про це в ефірі програми “Руно. Війна” на Апостроф TV розповів полковник запасу ЗСУ, військовий льотчик-інструктор, військовий радник голови Донецької області у 2014 році РОМАН СВІТАН.

— Кажуть, що останнім часом українські льотчики почали зухвало поводитися. Зазначається, що тепер вони не лише парами виконують завдання. Що цьому сприяло?

— Літають, справді, не лише парами, а й ланками. Пара — це два літаки, ланка — це чотири літаки, ескадрилья — це 12 літаків. Поки що літали ланками по 8 літаків. Працюють переважно на правому березі в районі Херсона та Херсонської області. Проріджуємо те угруповання, яке останнім часом перейшло на правий берег через мости, поки вони були цілими. Працюють досить непогано. 

Останні півтора-два тижні, після того, як зайшли хороші протилокаційні ракети HARM для МіГ-29, то справді російське ППО там було придушене. Наші літаки вже вільніше почуваються. Як кажуть льотчики, “ходять по головах” тієї піхоти, тих російських вдвшників, які зараз знаходяться на правому березі.

— Наскільки успішною є робота української авіації? Результатом семи ударів на Херсонщині стало п'ять влучань у п'ять місць зосередження живої сили.

— Це на “добре” виконане завдання і справді хороша робота наших авіаторів. На старих машинах Су-25, хоч і надійних, вони таки працюють по землі досить непогано. Прикривають їх винищувачі МіГ-29 та Су-27. Льотчики навчені, і за вісім років майстерність була піднята до максимуму для цих літаків.

— З 24 лютого окупанти часто звітували про знищення української авіації. Але ми бачимо, що українські льотчики дають прикурити окупантам. При цьому, ми ще чекаємо на якісь літаки?

— Так, нам Словаччина має передати 11 літаків МіГ-29. Чим вони гарні? Це хоч і старі радянські літаки, але мають нову авіоніку, яка дозволяє працювати з натовськими ракетами повітряного базування. І ці ракети, які прийдуть разом із цими літаками, нам допоможуть здобути перевагу не лише на землі, а ще й у повітрі, а також прикрити Україну від більшості ракет російської авіації. Ці літаки можуть нести ракету AIM-120. Це базова ракета, яка використовується і в зенітному комплексі NASAMS, які також заходитимуть до нас.

Поки що не говоримо про постачання літаків F-16 та F-15. Але, я думаю, і вони у нас будуть. Але це буде пізніше, через пару місяців, не раніше.

— Як це змінює тактику поведінки на фронті? Вже кажуть, що російська авіація боїться потрапляти до зони дії нашої ППО і вони так відверто вже не вилітають.

— Російська авіація практично не залітає на контрольовану територію України десь із квітня. Наша протиповітряна оборона зараз вийшла приблизно на довоєнний рівень за допомогою наших партнерів, тих запчастин, які були поставлені, тих самих С-300. Ми її збільшили, і секторальна оборона ППО зараз досить непогана. Тому російська авіація майже не залітає до нас, крім заходу, можливо, штурмовиків. Вони заскакують на гранично малих висотах, де їх не бачать системи ППО, буквально на хвилину для того, щоб не встигли звестися ПЗРК типу Stinger. Вони відпрацьовують по землі досить не точно, але купно, принаймні поки що.

Після заходу нових МіГ-29, після заходу запчастин, ми зможемо поставити ще одну ескадрилью. У принципі, перевага у повітрі буде досягнута практично по всій лінії фронту.

— Втрата ескадрильї російських літаків у окупованому Криму — це багато?

— Для нас це було б багато. Тим більше, що там були літаки, в основному, бомбардувальники Су-24, кілька Су-30. Для України це було б багато, для росії — ні. У росії парк літаків досить великий. Особливо цих позицій у них вистачає. 

Проте удар по Криму і втрата цих літаків саме там — це великий психологічний удар і по російській авіації, і по військово-політичному керівництву росії, та й взагалі по всіх росіянах.

— Коли ви говорите про удар по російському керівництву, що ви маєте на увазі?

— Це удар по військово-політичному керівництву, яке останні кілька років говорило про велику перевагу своєї армії та своїх технологій. Тієї ж протиповітряної оборони, яка не змогла захистити Крим, який заявлений як найпотужніший укріпрайон поблизу зони бойових дій, спочатку від простого дрону, який нещодавно підірвав штаб військово-морського флоту, а зараз і від тих дій, що сталися в районі аеродрому в Криму.

— Днями росія заявила, що розпочинає процес перемикання ЗАЕС до російської енергосистеми. Якщо цей процес завершиться, то перепідключити станцію назад буде неможливо. Як ви оцінюєте ці події?

— Підключення ЗАЕС до енергосистеми росії саме росією практично неможливе. Вони можуть загасити практично всі блоки, вивести на якийсь номінальний режим один із блоків і якось заживити той самий Крим чи Донбас. Але річ у тому, що відключивши ЗАЕС від української електромережі, вони втратять балансуючі потужності.

Якщо вони відключать ЗАЕС від української системи, то збалансувати навантаження і частоту буде досить складно. Я не уявляю, як вони це можуть зробити технічно. На мою думку, це поки що тільки якийсь момент, пов'язаний із шантажем.

- Шантаж для чого?

— Можливо, для залучення України до переговорного процесу та до режиму припинення вогню. Думаю, ми скоро побачимо, навіщо це робиться.

Але ніякої користі для російської енергосистеми це перемикання не дасть. Воно створить більше проблем для цих систем, ніж позитивних моментів. Тому я й говорю, що тут щось не зовсім пряме. Тобто, найімовірніше, це буде якийсь елемент шантажу для того, щоб схилити наше керівництво чи якісь світові організації на користь росії. 

— Як змінюється лінія фронту за останні два тижні? Раніше говорили, що Херсон буде найгарячішим містом, а зараз ми бачимо, що йде наступ на Бахмут.

— Наступ російських військ на Бахмут і не припинявся. У районі Бахмута, Слов'янська та Краматорська у них є три завдання: зайняти розносну площу, водозабір та взяти під контроль дві теплоелектростанції — Слов'янську у Миколаївці та Вуглегірську. На даний момент вони практично не виконали жодного з цих завдань. Вони вже кілька місяців проводять ці наступальні дії, але я не сказав би, що це найгарячіша точка.

Останнім часом почалися потужні бої в районі Донецька — це спроба оточення Авдіївки, вихід на Піски, на Мар'їнку. І це моменти, пов'язані з Херсоном, а саме перекидання близько 10 тисяч десантників на техніці на правий берег та підготовка їх до якогось марш-кидка. Один із варіантів — це вихід на Миколаїв і потім на Вознесенськ.

— У якому часовому проміжку може відбутися цей марш-кидок десантників на Херсонському напрямку?

— Вони втрачають свій наступальний потенціал. Перехід тих самих 10-15 БТГ на правий берег, який ми спостерігаємо останні кілька тижнів, зараз уже закінчився. Особливо після того, як було перекрито канал перекидання цих військ через греблю Каховської ГЕС. В принципі, щодня це правобережне угруповання втрачає весь запал. Буквально двічі-тричі вони висували зі Снігурівки у бік Херсона, упиралися в наші військові частини, були розбиті і відтягувалися назад. Вони створюють там плацдарм для подальшого наступу, але щодня вони втрачають людей та техніку завдяки нашій артилерії та авіації.

З кожним днем вони наближаються до стану, коли просто не будуть готові йти в наступ. А резерви, що залишилися на лівому березі, вони на правий уже не перекинуть. Ці резерви, які зараз знаходяться в районі Нової Каховки, Полог, Мелітополя, також поки що в режимі очікування.

— Яка зараз тактика у окупантів?

— Вони зараз працюють малими тактичними групами практично на всій лінії фронту. Здебільшого вихід йде в режимі розвідки боєм, вираховують якісь наші точки, які починають працювати по цим групам. Потім починається контрбатарейна боротьба, спроба загасити точки один одного, і, в принципі, все закінчується. Поки що в такому режимі все відбувається.

— Як ви можете оцінити кампанію голови ПВК “Вагнер”, що зараз їздить російськими в'язницями і пропонує саме вбивцям і ґвалтівникам йти на війну в Україну? 

— Таким чином він набирає людей у ПВК, минаючи міноборони росії. “Зеків” же не можна брати до регулярної армії — є дуже багато законів, які це забороняють. Тому їх набирають у приватну армію. Це витратний матеріал, так зване “м'ясо”. Але оскільки зараз у росії дійсно не вистачає витратного матеріалу, то використовуються всі можливості для поповнення особового складу, який ми “двохсотим” і “трьохсотим”.

Жоден “зек”, жоден бомж, який таким чином потрапляє до ПВК “Вагнер”, не посилює цю контору професійно, лише чисельно. Зрештою, для 155-мм снаряда і для того ж HIMARS все одно, хто буде з того боку.

— Повернімося до теми вибуху на аеродромі у Криму. Вам не здається, що все якось тихо пройшло? Адже стільки було погроз, аж до ядерного удару, мовляв Крим — це червона лінія.

— Практично все царювання путіна — це великі понти, які переважно спрямовані на внутрішню аудиторію, а не на зовнішню. Тому вони зараз у великій розгубленості — як реагувати на те, що сталося у Криму. Звичайно, перший варіант — це “нічого не сталося, нічого не бачили”. Приблизно те саме було з крейсером “Москва”. Так само на гальмах вони спускатимуть і цю проблему в Саках. У них практично немає жодного методу та жодних передумов, щоб якось відповісти на неї.

— The Washington Post написав матеріал про те, що це був український спецназ. Там навіть посилаються на якогось представника української влади. Що ви про це думаєте?

— Якщо це був український спецназ, то йому треба за життя ставити пам'ятник. Якщо це була операція, проведена фахівцями — це справді пройшло на високому рівні. Так підійти, замінувати, підірвати та піти з таким результатом, з таким ККД — це вже великий клас спецназу, якщо це так.

— Що ви можете сказати щодо пропозицій про мирні переговори, про які натякають екс-канцлер Німеччини Шредер, після відвідин Москви, та президент Франції Макрон?

— Це їхні проблеми, вони вигадали собі якусь тему, на якій можуть піаритися. Так само ця тема потрібна путіну, йому вигідно заморозити конфлікт, і він просто використовує Шредера та Макрона. Але не тільки їх, він використовує й Ердогана, й практично всі свої “консерви”, які протягом 20 років якось створювалися. Вони зараз включаються до цієї теми для того, щоб зупинити збільшення наших резервів, збільшення нашої бойової могутності та перехід наших військ у наступ на одному з районів бойових дій, де за задумом верховного командування буде ухвалено рішення це робити.

Росіяни цього бояться. Вони розуміють, що будь-яка така дія, посилена натовською технікою, призведе до досить потужного розгрому на певній ділянці фронту. А це вже згодувати своїм буде практично неможливо і їм доведеться розписуватись у своїй некомпетентності. Цього, звичайно, вони бояться і намагаються всіляко піти від цього. Один із механізмів — примусити або якимись іншими політичними методами вивести наше керівництво на мирні переговори та зупинку бойових дій на тій лінії, яка утворилася на сьогодні.

— Повертаємо їм ці пропозиції?

— Нехай вони самі з ними гасають. Кожен український військовослужбовець приймає присягу, де є два основні пункти: берегти суверенітет та територіальну цілісність нашої країни. Суверенітет та територіальна цілісність — на кордоні 1991 року. Тому, поки ми не вийдемо на ці кордони, вести будь-які мирні переговори не має сенсу.

— Є прогнози, що ми можемо вийти до своїх кордонів до нового року. А ви що думаєте щодо термінів?

— До нового року справді є можливість вийти на міжнародно визнані кордони України, але лише зі збільшенням у двічі-тричі тієї військової допомоги, яку дає нам Захід. Якщо це витримати, то до кінця року справді можна вийти. Але паралельно з цим треба розуміти, що вихід на кордони України, зачистка нашої території від російських військ до останнього росіянина, має супроводжуватись підготовкою буквально наступного дня договору з НАТО щодо вступу України до Альянсу.

Якщо ми не прикриємось цією натовською “ковдрою”, то ми не закінчимо цю війну. Нам доведеться тоді йти до Уралу, брати Москву, як мінімум. І це вже війна на роки, і вона буде знесилювати. Тому варіант закінчити війну до кінця цього року — лише паралельно із вступом до НАТО. У такому ж режимі, як Фінляндія та Швеція.

Варіанту іншого немає, росія не заспокоїться. Або ми її розвалюємо до останнього росіянина, або прикриваємось на кордонах 1991 року “ковдрою” НАТО. Тоді можна зупинити цю війну до кінця року.

- Ви не думаєте, що росія сама по собі розвалиться? Навіть якщо ми не підемо на Москву.

— Вона-то, зрозуміло, розвалиться, тому що внутрішні відцентрові сили її все одно розвалять. Але річ у тому, що нам доведеться воювати весь цей час. Нам доведеться тримати фронт. Вони ж не втечуть нікуди, тобто вся лінія фронту, понад тисячу кілометрів після того, як ми повернемо Крим і Донбас, все одно залишиться. Вона буде гарячою завжди, нам не можна буде зупинятися. Якщо зупинимося, то буде проблема для нас. Нам доведеться заходити на територію росії, не зупиняючи наступальних дій, не втрачаючи ініціативи, це дуже важливо, йти практично до Уралу. Тільки так ми це можемо зупинити, якщо не прикриємось НАТО.

— Крим треба повертати військовим чи політичним шляхом?

— Про політичний шлях забувати треба. Це зовнішній наратив, який до нас затягують разом із наративом про кордони до 24 лютого. Той же наратив, у якому нам розповідають, що у нас 170-й день війни — у нас 9-й рік війни, а не сто сімдесят якийсь день.

Ось ці політичні шляхи по Криму чи ще чомусь точно не проходять. Ми по “Мінську” це все бачили, закінчується це дуже погано. Або військовим шляхом ми повертаємо всі наші території — і Крим, і Донбас — або України як такої за кілька років не буде. В іншому випадку за кілька років росія збере ще потужніший кулак. Вони все-таки ресурсна країна та 140 млн осіб — це щось означає. Або ми їх зараз переможемо, розіб'ємо цю армію, заберемо свою територію і прикриємося НАТО, або України як такої не буде.

Світлана ГУДКОВА, Катерина ЧОРНОВОЛ

 

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.