Один з лідерів “Опозиційного блоку” і колишній керівник президентської адміністрації Сергій Льовочкін планує створити на базі ОБ нову партію. Про це він заявив сьогодні в кулуарах парламенту. Деталей озвученого плану Льовочкін повідомляти журналістам не захотів. Однак, досвід його стосунків з іншими впливовими вихідцями з Партії регіонів та приязні відносини з Кремлем дозволяє змоделювати доволі яскраву картину того, що може вийти з задуму політика на практиці. Це витіснення вірних Ринату Ахметову людей, які також отримали депутатські мандати за списком “Оппозиційного блоку”, на маргінес, спроба долучитися до розподілу коаліційного пирога та активне загравання з проросійським електоратом сходу та півдня України.
За даними “ДС”, основне питання, яке зараз хвилює команду Сергія Львочкіна полягає в тому, як мінімізувати вплив Рината Ахметова в доволі тісній опозиційній парламентській ніші. Досягнути такої цілі в рамках єдиної фракції “Опозиційного блоку” буде дуже складно. Оскільки Льовочкіну і його людям, так чи інакше доведеться дотримуватися зобов”язань про ненапад, ділити на всіх крихти від розподілу парламентських комітетів тощо. Крім того, який сенс співпрацювати з основним фінансовим донором одіозної Партії регіонів, якого ненавидять на заході і в центрі України, і в якому розчарувалися на Донбасі. Інша справа — створити свою власну фракцію, а пізніше, на її базі — окрему політичну силу. Це утворення, зрештою, і повинно розмити те, що зостанеться від ОБ, та зайняти домінуючу нішу в опозиції загалом. Тоді Сергій Володимирович зможе одноосібно вести переговори з владою по тим чи іншим “хлібним” питанням, а в ідеалі — отримати модний за часів влади ПР статус “конструктивної” опозиції, з якою радяться і до якої прислухаються і на Грушевського, і на Банковій.
І, це лише одна сторона проекту, який задумав колишній глава адміністрації Януковича. Інша, не менш важлива, — це участь у майбутніх загальнодержавних місцевих виборах. Отриманий за підсумками парламентської кампанії результат (перше місце в Донецькій, Луганській, Запорізькій, Харківській та Дніпропетровській областях) дає Льовочкіну можливість впевнено дивитися в майбутнє. Якщо ж сюди додати ще другий результат в Одеській та Миколаївській області і непогані можливості для росту в цих регіонах (на що впливає економічне падіння), то перспективи колишнього “регіонала” і зовсім виглядатимуть безхмарними. Адже в нього є непогані шанси довести на місцевих виборах 2015 року, що політичний поділ країни на центр-захід та південь-схід зберігається. Але щоб його поглибити потрібен більш яскравий проект, ніж створений буквально за кілька тижнів до виборів на коліні — “Опозиційний блок”.
Звичайно нова партія на чолі з Сергієм Льовочкіним чи кимось з його найближчих соратників, наприклад тим же Юрієм Бойко, зацікавить владу Росії. Оскільки, як показує досвід, досягати своїх геополітичних цілей в Україні все ж таки вигідніше політичним, а не військовим шляхом. І якщо Кремль утримається від подальшого наступу для пробиття сухопутного коридору на Крим, то означатиме це лише одне — такий коридор має забезпечити нова політична сила Сергія Льовочкіна. Хоча, не виключено, що таких партій у глави адміністрації Януковича може бути дві — одна поміркована, а інша — відверто популістська і з радикальним відтінком, якою у свій час був блок Наталії Вітренко. Це забезпечить більш результативний збір електорального урожаю і створить для незадоволених Києвом виборців сходу та півдня ілюзію вибору, з яким 26 жовтня у них були дуже серйозні проблеми.
Дмитрий БУКОВСКИЙ