Кінець “рожевого періоду” Януковича

Найголовнішим ресурсом будь-якої команди, яка демократичним шляхом приходить до влади, є запас довіри виборців.

Нині є усі підстави вважати, що цей найцінніший скарб нова влада починає втрачати. При цьому реформи буксують.

Нещодавно пройдено рубіж, коли влада через певні свої дії, а радше бездіяльність, почала втрачати довіру прихильників. Все менше людей вірять, що держава у нинішній іпостасі зможе вирішити економічні проблеми.

Цим рубежем можна вважати декілька подій, рознесених у просторі, але досить показово поєднаних у часі.

Страйк шахтарів

Страйк шахтарів на малій батьківщині нинішнього президента! Чи можна було це уявити менш ніж за п'ять місяців після інаугурації Януковича? Саме так: шахтарі бунтують, оскільки їм уже три місяці не платять грошей.

Гірники двох єнакіївських шахт — “Червоний профінтерн” і “Юний комунар” — погрожують не підніматися на-гора до тих пір, поки керівництво не погасить борг.

Згадуючи реляції про побудову сильної вертикалі влади на чолі з президентом, дивно чути, що Мінвуглепром вже кілька місяців годує шахтарів обіцянками. Чи не час запідозрити, щось іде не так у побудові моноліту влади?

Схоже на те, особливо якщо звернути увагу на розмір боргу з виплати зарплат шахтарям Донецької області. Держкомстат стверджує, що влада винна їм 365 мільйонів гривень, профспілки говорять про 1,601 мільярда гривень. Вже сам факт таких різних оцінок свідчить про негаразди у найріднішому для Януковича регіоні.

Страйк підприємців

Нелюбов до Юлії Тимошенко, яка врешті-решт скинула її з владних вершин, народилася з бензинової кризи. Тоді уряд силою приборкував торговців нафтопродуктами, однак йому довелося з ганьбою відступити.

Міні-повторення тих подій — дефіцит пального, закриті АЗС і черги — спостерігає народ у виконанні нинішньої влади. Мотивація дещо інша: податкова має своє бачення, скільки власники заправок повинні їй заплатити. Було навіть порушено кримінальну справу. Тепер із 103 заправних станцій на Сумщині не працюють 60.

Влада звинувачує бізнес у шантажі, який, мовляв, вимагає закрити кримінальну справу, і розгортає силовий сценарій. Глава держадміністрації області у відпустці, тоді як аграрії та швидка медична допомога можуть недоотримати пальне.

Очевидно, що силовий тиск, за допомогою якого податківці збираються виконувати плани із збирання коштів до держбюджету, починають викликати обурення у підприємців. Схоже, їм пора об'єднуватися і рішуче захищати свої інтереси, оскільки фіскальні органи почали перетворюватися на хижаків.

Підвищення цін на газ

Під тиском МВФ, а може, і ще якихось обставин, уряд підвищив ціни на газ для населення на 50%. Отже, українці будуть платити за блакитне паливо двічі. Перший раз — політично, віддаючи частину свого суверенітету в обмін на знижку на російський газ. Другий раз — вже грошима, з 1 серпня 2010 року.

Політичні затрати багатьох українських обивателів можуть не обходити. Флот десь далеко у Криму. Шкоди від нього, якщо у Крим не їздити, не побачиш. Проте коли доведеться платити з власної кишені, то багато хто задумається: заради чого влада віддала Крим для розміщення російської бази? У чиї кишені пішла знижка?

Насправді, така реальність — наслідок політики здачі країни у зовнішнє керування.

Директиви, які приходять з Москви і Вашингтона, слабо узгоджені між собою. Росія за газ просить базу для флоту, США за кредитні лінії МВФ вимагають жорсткої бюджетної економії. В результаті, населення країни отримує військову окупацію від одного центру впливу і економічну диктатуру, втім, не позбавлену логіки, з іншого.

Отже, газову війну влада програла двічі — у популістсько-політичному та в популістсько-економічному сенсах. Вона продемонструвала силу ігнорувати думку противників присутності Росії в Криму, але виявила нездатність конвертувати це у реальні економічні позитиви для широких верств.

Розчарування

Наведені приклади свідчать, що держава не почала працювати по-новому, не змогла показати якісні продуктивні рішення. Відповідно, вона втратила імідж новизни і спродукувала песимізм. Перш за все, песимізм економічний: споживчі настрої українців погіршилися уперше за останні десять місяців.

За даними дослідження, проведеного компанією GfK Ukraine та Міжнародним центром перспективних досліджень, індекс споживчих настроїв у червні 2010 року знизився з 97,1 пункту у травні до 94,5 пункту у червні. Для довідки: найменше можливе значення цього показника — 0, найбільше — 200 пунктів.

Характерно, що споживчі ціни при цьому знижуються. Тобто на фоні здешевлення товарів і послуг українці починають сумніватися у своїх економічних перспективах.

На думку експерта МЦПД Максима Бороди, уповільнення економічного зростання в Україні, жорстка бюджетна політика уряду, його плани підвищити пенсійний вік, загрозливий для малого бізнесу проект Податкового кодексу, подорожчання газу і послуг ЖКГ негативно впливають на економічні та інфляційні очікування людей.

Саме так: проблеми з бюджетом, посилення фіскального тиску, зростання цін на газ для населення — це ті гріхи, які українці не хочуть пробачати нинішній владі. Змінюються й політичні уподобання громадян. Ось як проголосували б люди, якби вибори президента відбулися у найближчу неділю.

Отже, “рожевий період” Януковича закінчився. Під землею його чекають злі шахтарі, на поверхні — розлючені водії, в хатах з газовим опаленням — сумні бабусі.

Час для змін ще є, ще існує можливість відкинути старі звички і провести реформи — формалізацію прав власності, земельну і податкову трансформації, радикальну дерегуляцію бізнесу, переформування державного апарата.

Проте зворотній відлік запущено. Бюрократична система пристосовується під нових правителів і тихенько робить їх своїми заручниками, творячи все ті ж неподобства — тепер уже від імені Януковича і Азарова, знищуючи їх авторитет.

Так звана своя команда на горі не справляється сама з собою, буксує на рівні середньої ланки чиновників і не демонструє належної компетенції та енергетики.

Реформи в Україні можна робити лише в період зачарування новою владою. Тому якщо у найближчі місяці реформ не буде, їх не буде ніколи.

Ігор ЛУЦЕНКО, радник міністра економіки на громадських засадах