Постоянный адрес:

Дивіденди акціонерам: не платили і не заплатять?

Економічна правда, 23 августа 2010. Опубликовано 16:08 26 августа 2010 года
“Нафтогаз”, власник 50%+1 акція “Укрнафти”, очікував одержати дивіденди за три роки.

Прибуткові підприємства, схоже, не збираються платити дивіденди — навіть попри вимоги закону “Про акціонерні товариства” та держбюджету. Держава у такий спосіб хоче поповнити казну за рахунок податків та своєї частки на підприємствах.

Однак, як показав 2010 рік, бізнес не поспішає платити дивіденди, а скеровує чистий прибуток на розвиток, який так потрібен у кризові часи. Виняток становлять лише великі компанії з державною часткою власності.

Дивіденди — велика рідкість

На підприємствах не розуміють, навіщо платити акціонерам. Заплутана схема корпоративних відносин та масова практика оптимізації податків шляхом заниження реальних прибутків дає змогу власникам вимивати гроші за допомогою різних схем.

Платити дивіденди вони не бачать сенсу, адже у такому разі прибуток “проїдять” інші акціонери, які не контролюють підприємство.

Безумовно, посилити права дрібних власників могли б інститути спільного інвестування — пайові інвестиційні та недержавні пенсійні фонди, які б скуповували акції на вільному ринку і диктували свої умови крупнішим акціонерам.

Однак підприємства не поспішають випускати свої папери у вільних обіг. Приміром, частка акцій free-float вугільних компаній на фондовому ринку сягає 2-9%, енергетичних — 2-22%, металургійних — 1-13%, машинобудівних — 2-15%.

Та й вартість чистих активів 32 найбільших ІСІ становить лише 247 мільйонів гривень, що є дрібницею порівняно з банківським сектором, чисті активи якого перевищують 875,2 мільярда гривень.

“Якщо на розвинутих ринках дивідендна дохідність становить 1-3%, то на українському — це десяті та соті частки від капіталізації. Навіть ті компанії, які платять дивіденди, потребують коштів на розвиток, і залучають вони їх з власних прибутків”, — розповів заступник директора департаменту КУА “КІНТО” Любомир Шавалюк.

Маєш прибуток — ділись

Як відомо, з 2010 року набрали чинності “дивідендні” норми закону про акціонерні товариства. Тепер прибуткові підприємства повинні спрямовувати на виплату дивідендів 30% свого нерозподіленого прибутку за попередній рік.

За допомогою цієї норми уряд намагається змусити платити дивіденди насамперед ті підприємства, у яких держава є акціонером. І справді, деякі компанії у 2010 році розстібнули гаманці. Однак не всі.

“Укртелеком” досі судиться з Фондом держмайна щодо сплати дивідендів з прибутку 2007 року. Немає повного успіху і з “Укрнафтою”. “Нафтогаз України”, який володіє 50%+1 акція підприємства, очікував отримати дивіденди за три роки.

Нерозподілений прибуток за цей період сягає 5,1 мільярда гривень, тож держава могла б отримати 2,5 мільярда гривень. Однак група “Приват”, яка володіє рештою підприємства, постійно зривала збори акціонерів, вимагаючи взамін дивідендів поступок в управлінні “Укрнафтою”.

Боротьба за контроль над підприємством точиться доволі гостра. У 2010 році компанія зобов'язалася сплатити 30% нерозподіленого прибутку за 2009 рік, сума дивідендів за цей період сягає 113,6 мільйона гривень.

Норма закону про акціонерні товариства також торкнулася компанії “Турбоатом”, де частка держави сягає 75%. Однак сума дивідендів за 2009 рік значно менша, ніж в “Укрнафти”, — 44 мільйони гривень.

Змусити платити дивіденди повністю приватні підприємства буде складно, адже це можуть зробити лише самі акціонери. Та й закон про акціонерні товариства стосується публічних та приватних компаній, тоді як діяльність ВАТ і ЗАТ наразі регулює закон про господарські товариства.

“Норми нового закону про акціонерні товариства, які стосуються виплат дивідендів, поки що справно виконують лише поодинокі товариства. Закон це дозволяє, адже за більшістю статей триває перехідний період, коли акціонерні товариства можуть працювати за старим законодавством”, — відзначив Шавалюк.

На думку експерта, зростання обсягів виплат почнеться лише 2011 року, якщо до того часу парламент не прийме нові нормативні акти стосовно дивідендів.

Щоправда, сплатити дивіденди може вимагати податкова служба. За її логікою, якщо підприємство прибуткове, воно має податкові зобов'язання щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток та на доходи фізичних осіб, які виникають незалежно від рішення зборів акціонерів. Такі “наїзди” доведеться оскаржувати в суді.

Натомість, прибуткові підприємства вирішили відразу спрямувати прибуток на поповнення статутного фонду чи розвиток бізнесу. За даними експертів, в Україні склався певний перелік компаній, які сплачують дивіденди.

Серед них системно представлені лише дистриб'ютори електроенергії — обленерго — та кілька машинобудівних компаній. Взагалі не платять дивіденди автомобілебудівні підприємства та фінансові компанії, які потребують найбільше коштів для розвитку.

“Систематично платять дивіденди фірми із значною часткою держвласності: “Укрнафта”, “Турбоатом”, енергетичні компанії. Це пояснюється регулярними потребами бюджету у додаткових джерелах фінансування”, — відзначив Шавалюк.

За словами аналітика інвестиційної групи “Сократ” Станіслава Картавих, у 2010 році все ж спостерігається істотне зростання дивідендних платежів, що, зокрема, пов'язано із зміною влади в країні і необхідністю наповнювати бюджет. Цьогоріч найбільші українські компанії уже сплатили понад 18 мільярдів гривень дивідендів.

Левова частка суми надійшла від сировинних компаній, які видобувають залізну руду. Вони отримали прибуток навіть у кризовий період на фоні зростаючих цін.

“Сировинні підприємства групи “Метінвест” виплатили майже 100% нерозподіленого прибутку за 2009 рік. Дивіденди в сумі склали 13 мільярдів гривень. Мета операції — акумулювання коштів для поглинання конкурентів, тож про регулярність виплат не йдеться. Металурги не платили дивіденди через збитки”, — відзначив аналітик.

Підприємства ховають гроші

Наразі платити дивіденди невигідно ні підприємствам, ні акціонерам — нова редакція Податкового кодексу пропонує запровадити податок у розмірі 5% на доходи, отримані з дивідендів. Водночас, якщо акціонерів багато, це додаткові адміністративні витрати.

Оскільки фірми вказують незначні прибутки, то дрібні власники отримають невеликі гроші. Міноритарії більше зацікавлені у тому, аби компанії викупили у них акції за ринковою ціною. Якщо ж підприємства відмовляться це зробити, тоді папери краще продати на фондовому ринку. Правда, той наразі не зовсім розвинений.

На думку експертів, регулярні виплати дивідендів кардинально змінили б ринок капіталу в Україні, перетворивши його із спекулятивного в інвестиційний. Для цього держава має не примушувати компанії платити дивіденди, а стимулювати виплати.

Якщо компанія регулярно платить дивіденди, її акції більш прогнозовані, а ринковий курс таких паперів менш волатильний, вважає Шавалюк.

“З одного боку, це зменшує ризик втрат на українському ринку і знижує ступінь його спекулятивності, приваблюючи довгострокових інвесторів. З іншого боку, у такому разі отримана дохідність виявляються нижчою, а можливостей швидко заробити багато грошей значно менше. Склад учасників сектора стає іншим”, — каже експерт.

Новини про виплату дивідендів компанією прямо впливають на котирування її акцій, однак дивіденди достатньо рідко закладаються в оцінку майбутніх грошових потоків за акцією через нерегулярність таких платежів, зауважує Картавих.

“Тому можна говорити хіба що про короткостроковий вплив виплат дивідендів на фондовий ринок, оскільки це притягує приватних інвесторів, які бажають отримати стабільний дохід, та інвесторів з консервативною стратегією”, — додав аналітик.

Коментар експерта

Олександр Лозовий, аналітик Phoenix Capital:

— Розподіл чистого прибутку акціонерного товариства через виплату дивідендів ще не увійшов у широку практику в Україні. До цього механізму вдаються, коли компанія прагне вести свою звітність відповідно до міжнародних стандартів, показує великий операційний прибуток, і можливості розподілити прибуток по-іншому обмежені.

У більшості інших випадків отриманий за рік позитивний фінансовий результат або залишається у торгових домах, які забезпечують поставку сировини та збут продукції, або скеровується на подальшу модернізацію підприємства.

Непрозора і нерегулярна виплата дивідендів негативно впливає на розвиток фондового ринку. Інвестори при формуванні цільової прибутковості орієнтуються тільки на подорожчання акцій. Як результат, показник дивідендної прибутковості не використовується при аналізі привабливості паперів.

Виплати дивідендів можуть суттєво підвищити вартість акцій і так само її обвалити, якщо збори акціонерів, всупереч очікуванням, вирішать не платити дивіденди.

Сергій ЧИГИР