Антимонопольний комітет завершив дослідження задіяних металургійних ринків, проведене в рамках відповідної справи про концентрацію “Дніпровського меткомбінату” (”ДМК”), та встановив, що концентрація може мати негативний вплив на ринок товарного чавуну.
Для пом’якшення потенційного негативного впливу, АМКУ 30 квітня опублікував оголошення, в якому попросив металургійні підприємства надати до 11 травня свої пропозиції та зауваження до зобов’язань, запропонованих групою “Метінвест”:
зобов’язати компанію Metinvest B.V., з урахуванням відносин контролю, протягом трьох років, починаючи з місяця наступного після місяця, у якому буде здійснена відповідна концентрація:
не допускати необґрунтованої відмови від реалізації чавуну товарного (чушкового) суб’єктам господарювання, не пов’язаним відносинами контролю з групою Метінвест компанією чавуну товарного (чушкового) у обсязі сукупно не менше 12 тисяч тон щорічно;
при реалізації чавуну товарного (чушкового) суб’єктам господарювання, не пов’язаним відносинами контролю з групою Метінвест, застосовувати ринкові ціни;
надавати АМКУ протягом трьох років, починаючи з наступного року після здійснення концентрації один раз у рік інформацію про обсяги постачання на ринок України чавуну товарного (чушкового) виробництва групи Метінвест із зазначенням споживачів та цін реалізації.
Отже компанія “Метінвест” Ріната Ахметова офіційно засвітилась як покупець “ДМК”. Хоча лише у січні АМКУ давав дозвіл на придбання комбінату маловідомому металлотрейдеру “Оптімал Трейд” (м. Київ), власником якого є колишній менеджер із структур Р. Ахметова.
Вже тоді було нескладно спрогнозувати розвиток подій стосовно того, в чиїх інтересах купуються активи ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” (ДМК). Та так воно і вийшло.
Тоді ми вказували на факти, які могли б свідчити про набуття непрямого контролю групою “Метінвест” над ДМК без отримання дозволу АМКУ:
Ще два роки тому такі ж обґрунтовані підозри про наявність Ахметова у історії з “ДМК” були і у Антимонопольного комітету. Але, як зазвичай, підозри залишились тільки підозрами.
Комітет не став досліджувати слідів олігарха і в рамках концентрації активів “ДМК” фірмою “Оптімал Трейд”, на яку у січні цього року АМКУ надав дозвіл.
І ось тепер група “Метінвест” в АМКУ юридично легалізує купівлю активів “ДМК” у свого колишнього топ-менеджера, а фактично сама у себе.
Чому ж “Метінвест” обрав такий складний шлях обрав до бажаного активу?
А все тому, що групі Ахметова було б дуже складно отримати дозвіл в АМКУ на таку транзакцію. Адже в результаті придбання “Дніпровського меткомбінату” “Метінвест” фактично зосередить у своїх руках весь ланцюжок з виробництва металургійної продукції: від видобутку сировини до реалізації продукції.
При цьому, частка підприємств групи “Метінвест” на ринках чавуну, сталі, прокату вже перевищує 60%, при тому, що для твердження про монополію достатньо 35%.
А з придбанням ще одного меткомбінату відбудеться посилення домінуючого становища Метінвест на ринках металопродукції.
Ми сподівались, що АМКУ дійсно проведе дослідження та застосує засоби правового захисту, які дозволять усунути антиконкурентні наслідки такого горизонтального злиття.
Але все відбувається по звичному сценарію, якому Комітет не зраджує вже багато років — “робить красиве обличчя при поганій грі”, тобто планує надати дозвіл на концентрацію при умові виконання певних поведінкових зобов’язань, запропонованих “Метінвестом”, і які сам Комітет не в змозі ефективно контролювати.
Більше того, хоч АМКУ і опублікував звернення до учасників ринку для висловлення зауважень 30 квітня, і поставив дедлайн 11 травня.
Але насправді у всіх було лише три робочих дні між святами на реагування. Також цікаво, а чи є ще кому надавати зауваження до АМКУ? Ахметову належать заводи “Азовсталь”, “ММК ім. Ілліча” та “Запоріжсталь”.
А серед конкурентів “Метінвесту” в сегменті “чавун товарний” залишились “АрселорМіталл Кривий Ріг” та “Дніпровський металургійний завод” (не плутати з “Дніпровським металургійним комбінатом”, який є об’єктом концентрації).
Та чи зможуть вони скласти ефективну конкуренцію вертикально-інтегрованій групі Метінвест?
Можливо АМКУ вже варто застосовувати більш дієві заходи правового захисту при антиконкурентних злиттях? Наприклад, структурні зобов’язання: хочеш купити одне підприємство — продай інше конкурентам.
Або ж взагалі забороняти такі концентрації, як це роблять інші конкурентні відомства світу. Адже протягом останніх 10 років АМКУ не заборонив жодної концентрації, не застосував структурні зобов’язання, які б усувавали негативні наслідки злиття.
Більш того, конкурентне відомство України до цього часу навіть не розробило механізму застосування таких зобов’язань.
А яка ситуація з іншими конкурентними відомствами світу щодо застосування засобів правового захисту під час надання дозволу на злиття?
Структурні зобов’язання переважають інші засоби правового захисту, оскільки такі засоби можуть прямо запобігти створенню чи посиленню монопольного становища.
Наприклад, в США 80-90% наданих конкурентними відомствами дозволів, які були обумовлені засобами правового захисту, були обумовлені структурними зобов’язаннями.
Європейській Комісії та Федеральній торговій комісії США (Federal Trade Commission) легше застосовувати структурні зобов’язання, оскільки це не потребує довготривалого моніторингу поведінки суб’єкта господарювання на ринку, який утворюється в результаті злиття (в ЄК зазвичай до 10 років), що значно економить адміністративний та фінансовий ресурс.
Своєю чергою, поведінкові зобов’язання, як засіб правового захисту, є менш ефективні, оскільки сторони концентрації просто обіцяють не вести себе визначеним чином для усунення антиконкурентних ефектів.
В таблиці нижче показано, як розподілились надані дозволи в антимонопольними відомствами провідних країн по типам засобів правого захисту.
| Рік | структурні | поведінкові | змішані (гібридні) |
| 2018 | 0,52 | 0,31 | 0,17 |
| 2019 | 0,41 | 0,52 | 0,06 |
| 2020 | 0,56 | 0,32 | 0,12 |
Джерело: Global trends in merger control enforcement March 2021
Стосовно придбання активів “ДМК”, припускаємо, що конкурентне відомство буде апелювати до його банкрутства і спасіння “потопельника” через придбання його “месією” та розказувати широкому загалу як це по-європейськи.
Але ж АМКУ так і не дослідив, хто реально керував “ДМК” в останні роки, не досліджував ланцюжки постачання та реалізації продукції, і чи не цілеспрямовано його довели до теперішнього стану, чи були ще, крім групи “Метінвест”, інші потенційні покупці на придбання цього активу.
І тут пригадується цікавий приклад, як Федеральна торгова комісія США подивилась на аргументи компаній “ніхто більше не хотів купувати”, “якщо не ми, то банкрутство” у справі про злиття між компаніями “Otto Bock HealthCare Північна Америка, Inc.” та “FIH Group Holdings, LLC” (Freedom).
У 2019 році суд прийняв негативне для компаній рішення, оскільки таке злиття істотно зменшило б конкуренцію на ринку протезів колінного суглобу з мікропроцесорами.
Одним з аргументів фірми “Otto Bock” було те, що “Freedom” перебувала на межі банкрутства та єдиним реальним її покупцем були тільки “Otto Bock HealthCare”.
Суд не погодився з аргументами покупця через те, що він не довів, що він був єдиним доступним покупцем. Оскільки не було продемонстровано, що “Freedom” була відкрита для інших пропозицій.
В рамках розгляду було доведено, що одну офіційну пропозицію щодо купівлі “Freedom” було відкинуто, а зацікавленість щодо придбання з боку інших компаній залишалась без належного реагування.
А в Україні АМКУ на практиці взагалі не застосовує навіть існуючий інструментарій та продовжує “загравання з олігархами”.
фахівець з конкуренційного права та M&A платформи “Ліга антитрасту”