$4 млрд збитків “з повітря”. Що не так зі справою про незаконний видобуток на Полтавському ГЗК

Як насправді працює ГЗК

Насправді процес видобутку та збагачення залізорудної сировини складніший, ніж описують правоохоронці. На ГЗК отримують не лише корисну сировину, а й значну кількість супутніх матеріалів різних типів та мінерального складу. Усі підприємства з видобутку та обробки залізних руд намагаються використовувати ці матеріали для подальшої переробки. Наприклад, із супутніх матеріалів виробляються різні будівельні матеріали. Це не тільки дає можливість підприємству ефективніше працювати, а й зменшує його екологічний слід у вигляді відходів.

Конкретно Полтавський ГЗК видобуває залізисті кварцити, під час оброблення яких утворюється так званий нефракційний відсів (або “хвости”) сухої магнітної сепарації. Цей відсів аж не є корисною копалиною, що підтверджують експерти з Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса” і Державної служби геології та надр. Насправді цей матеріал є сумішшю щебеню та металевого пилу, який потім використовується для виробництва будматеріалів. І, що важливо, цей відсів не потребує ліцензування. Іншими словами, відходи магнітної сепарації (процесу відділення залізної руди від валової породи) не входять до переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою уряду України № 827 від 12 грудня 1994 р.

Космічна застава

Ця інформація ставить під сумнів висновки прокуратури, що держава могла постраждати та зазнати збитків. Адже ПГЗК має спецдозвіл на надрокористування і видобуває тільки залізорудну сировину вже протягом півстоліття. Підприємство має намір довести в судах, що звинувачення надумані.

Водночас у судах останнім часом розглядалося питання запобіжного заходу для Віктора Лотоуса. Наприкінці вересня Печерський районний суд Києва рішенням судді Хайнацького Є.С. узяв його під варту з правом внесення застави у майже… 1 млрд грн. Це еквівалент понад $25 млн (за поточним курсом НБУ) або ж більш як 200 років праці голови правління ПГЗК. 30 жовтня на апеляційному судовому засіданні Лотоусу зменшили розмір застави до 400 млн грн (це приблизно 80 трудових років). Однак його залишили під вартою.

Такий великий розмір застави, ймовірно, пояснюється сумою збитків, про які заявляє сторона обвинувачення (157 млрд грн). Однак, за словами адвоката голови правління ПГЗК Олександра Ружицького, висновок про такий обсяг начебто завданих збитків базувався на врахуванні лише податкової звітності, яка не підтверджує факт незаконного використання надр. А експертні висновки, за його даними, не підкріплені реальними замірами обсягів видобутої чи реалізованої руди та складені з порушенням методики проведення таких досліджень, що затверджена профільним міністерством. Адвокат наголошує, що серед спеціалістів, залучених до цих підрахунків, не було жодного експерта-економіста.

Показово, що на самому початку слідчий та прокурор взагалі вимагали заставу у ті самі 157 млрд грн (понад $4 млрд за поточним курсом НБУ). Це еквівалент або 30 тис. років праці Лотоуса на своїй посаді, або… кількох траншів МВФ для України.

“Звісно, 400 млн грн — це значно менше, ніж 157 млрд чи 999,99 млн грн, але ця сума все одно нелогічна і становить понад 80 трудових років навіть в мирний час, не говорячи вже під час війни, а прийнята судом ухвала — незаконна. Суд фактично знехтував нормами Кримінального процесуального кодексу України, які визначають розмір застави, залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і мають становити до 300 розмірів прожиткового мінімуму. Лише у виняткових випадках сума застави може перевищувати верхню межу, передбачена КПК, проте винятковість не була жодним чином обгрунтована. Також судом проігноровано тезу, що розмір застави не повинен забезпечувати відшкодування збитків, а лише гарантувати явку особи на виклик до суду, а також численні рішення Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлював свою позицію про те, що розмір застави має визначатися з урахуванням майнового стану особи та те, що він не може бути завідомо непомірним для неї”, — повідомляють адвокати голови правління Полтавського ГЗК.

Дестабілізація виробництва

На підприємстві вважають цю справу спробою дестабілізувати виробництво, яке має національне та міжнародне значення і є частиною міжнародної компанії Ferrexpo, одного з найбільших інвесторів в економіку України.

Адвокати Полтавського ГЗК вже направили відповідні скарги на дії суддів Печерського районного суду міста Києва до Вищої ради правосуддя, Управління з прав людини Верховної Ради України, Бізнес-омбудсмена України та до інших українських та міжнародних інституцій. Вони також планують оформити подання до Європейського суду з прав людини.

Але хто може бути зацікавлений у нападках на підприємство? Там підорюють, що справа або в спробах захопити актив з допомогою правоохоронців або в некомпетентності державних органів. І наголошують, що в будь-якому разі це загрожує добробуту цілої області й держави загалом, бо Полтавський ГЗК — великий платник податків до бюджетів усіх рівнів та один із найбільших експортерів країни. Сили оборони теж можуть залишитися без підтримки з боку ПГЗК, яку він надає протягом ворожої агресії. І вище згадана, і інші атаки на комбінат там вважають незаконними спробами порушити його нормальну роботу.

Віктор КУЗНЕЦОВ