11 античних способів впоратися із тривогою

 “Все, мій брате Галліон, бажаю тобі жити щасливо, — писав Сенека своєму братові в 58 році н.е., — пам'ятай, що ніхто не знає вірного способу, як зробити життя ідеальним та прекрасним”. Сенека, дійсно вірив в цю тезу і проеціював її й на своє життя. Він, до самої смерті, писав про античне поняття евдемонії. В перекладі цей термін означає “життя в гармонії з природою” або, кажучи сучасною мовою, “внутрішній спокій”. Проте його власне, дуже насичене життя зовсім не було спокійним. 

Протягом довгих років Сенека відчував серйозні проблеми зі здоров'ям, а за імператора Клавдія був вигнаний з Риму. Потім він знову став учителем і пізніше навіть був наставником імператора Нерона. Нерон спочатку любив та поважав Сенеку, а пізніше звинуватив (ймовірно, хибно) у змові — і таким чином змусив філософа скоротити собі вік. Автор веб-сайту Daily Stoic Райан Холідей зазначив у листі до мене: “Вже те, що Сенека піднімався вранці з ліжка, було, без всяких жартів, проявом справжньої мужності та сили волі”. 

Доля Сенеки, без сумнівів, болючіша, ніж ваші повсякденні труднощі. Напевно, тепер ваш начальник вже не здається таким монстром (порівняно з самим Нероном). Ви хочете жити в щасті, бути здоровим та насолоджуватись життям, але щоденні складнощі та рутина псують все. Вони безжально сковують і відволікають від позитивних думок і дій. Через це вам важко знайти радість в повсякденних дрібницях і згадати, в чому полягає сенс життя. 

Сенека написав есе “Про блаженне життя” в останні роки свого життя. Цей трактат — порада братові та нагадування самому собі, — як залишатися незворушним та щасливим через повний хаос, який відбувається у вашому житті. Кожен абзац твору — це алмаз, хоча прочитати трактат варто цілком і повінстю. Але, на щастя для нас, філософ також склав лаконічний список із 11 найважливіших порад, яким, як він вважав, повинен слідувати кожен, хто хоче досягти гармонії із самим собою. Вони так само актуальні сьогодні, як і два тисячоліття тому. 

Порада 1: Я турбуюсь, побачивши смерть, не більше, ніж почувши про неї. 

Сенека не пропонує сміятися на похороні або плакати під час комедій. Ні, це чолов'яга не вважає сум і сміх чимось поганим. Він лише закликає керувати своїми емоціями, щоб вони не керували вами. І це чудова порада: у 2020 році французькі дослідники вивчили стосунки між спокійним станом розуму та різноманітними відтінками почуттів та поведінки. Вчені виявили, що самовладання знижує такі негативні стани, як тривожність, катастрофізацію та невротизм. 

Порада 2: Я примушу своє хитке тіло підкорятися духу, хоч би скільки праць і страждань це коштувало.

Один з найважливіших висновків сучасних досліджень свідчить: підтримка фізичного та інтелектуального здоров'я є необхідною для щасливого та комфортного життя. Літні люди, які описуються себе, як здорових і щасливих, мають дві звички — постійне навчання та фізичні вправи. Просте правило: читайте та гуляйте щодня — ці два заняття актуальні сьогодні не менше, ніж за часів Сенеки. А якщо хочете досягти більшої продуктивності, слухайте аудіокниги під час прогулянки чи пробіжки! 

Порада 3: Я зневажатиму багатство, яке в мене є, і не побажаю того, чого в мене немає; не засмучуся, якщо золото лежатиме в іншому домі, не зрадуюсь, якщо воно заблищить навколо мене. Я не переживатиму через капризи фортуни: чи приходить вона до мене, чи йде.

Цей урок набагато глибший, ніж банальна фраза “не в грошах щастя”. Сенека стверджує, що прихильність до багатств приносить нещастя, і сучасні дослідження одностайно підтверджують таку думку. Наприклад, у 2017 році в журналі “Особистість та індивідуальні відмінності” вийшла публікація, в якій наводилися дані, що матеріалізм погіршує самопочуття та призводить до депресії. Тобто постійно думаючи про гроші ви почуваєтесь гірше.

Порада 4: Я дивитимусь на всі землі, як на мої власні, і на власні, як на ті, що належать усім. 

Цей урок продовжує ідею попереднього: нещастя з'являється не тільки коли ви женетеся за речами, але й коли занадто міцно тримаєтеся за них. Така сама думка присутня у багатьох релігійних та філософських традиціях. Наприклад, вона має подібність до католицького поняття “солідарності”: згідно з цією ідеєю, всі ми — брати і сестри, тому, наприклад, моя власність — це, по суті, частина загального блага. 

Порада 5: Я житиму так, ніби знаю, що народжений для інших, і подякую природі за це: бо яким чином вона могла б краще подбати про мої інтереси? Одного мене вона дарувала всім, а всіх мені одному.

Іншими словами, милосердя — подарунок тому, хто дає. Служіння іншим — один із найпростіших способів стати щасливішим. Безліч досліджень підтвердили, що благодійність та волонтерство, витрачання грошей на суспільне благо та навіть такі прості речі, як донорство крові та костного мозку, посилюють відчуття благополуччя. 

Порада 6: Маєток свій я не стану ні стерегти з надмірною скнарістю, ні віддавати кому завгодно.

Цей урок — варіація старої приказки “Все добре в міру”. Але не лише тому, що поміркованість морально правильна. Сенека вважає, що вона призводить до внутрішнього спокою. І знову наукове дослідження готове підтвердити заяву філософа. Переконатися в цьому дуже легко на прикладах з їжею та алкоголем (надмірність може покалічити або навіть вбити). Однак і добрі справи вимагають помірності, наприклад, треба відпочивати, щоб праця не перетворилася на трудоголізм. 

Порада 7: Я вважатиму, що найповніше володію тим, що від щирого серця подарував іншому. Міра моїх діянь не в кільості чи їх відомості, а лише в ступені моєї поваги до одержувача. 

Ідея полягає в наступному: справжня цінність ваших дій не в тому, чого вони варті вам, а в тому, наскільки вони допомагають іншим людям. Наприклад, справжня цінність вашої роботи не в зарплаті, а у суспільній користі. Звичайно, альтруїзм не сплатить рахунки, але якщо щиро прислухатися до цього уроку, він може змінити ваші пріоритети і навіть привести до зміни роботи на ту, яка більше вам пасує. 

Порада 8: Я не робитиму нічого заради думки оточуючих, але лише заради власної совісті. Про що знаю я один, я робитиму так, ніби на мене дивиться натовп народу.

Цей урок можна поділити на два: перший — не порівнювати себе з іншими; другий — наодинці поводитися так само, як на публіці. Перший урок — основа літератури з психології, він багато в чому пояснює, чому соціальні мережі, в яких ми порівнюємо себе з друзями і незнайомими людьми, погано позначаються на самопочутті. Другий урок стверджує, що чесність та послідовність призводять до щастя, а лицемірство — до нещастя. Вчені довели, що “ханжеська поведінка” шкодить потребі людини бачити в собі щирість та погано впливає на психічне здоров'я.

Порада 9: Приємний друзям, лагідний і ввічливий з ворогами, я завжди йтиму назустріч людям, не очкуючи чогось від них, і завжди виконаю щире прохання.

Ця теза, яку проголошували ще у Біблії у формі заповіді “Любіть ворогів ваших”, є основою багатьох філософій, які прагнуть зруйнувати установку на прояв ненависті до противників. “Кохання несе в собі спокутну силу. І в ньому є сила, яка, зрештою, перетворить ваших ворогів на найкращих дузів”, — сказав Мартін Лютер Кінг-молодший у проповіді 1957 року. У своїх власних дослідженнях я показав, що толерування відмінностей не тільки практична, а є джерелом величезної радості.

Порада 10: Я знатиму, що моя вітчизна — світ, мої покровителі — боги, що стоять наді мною і навколо мене. Лише вони можуть оцінювати мої справи мої та слова.

Ця порада піднімає восьму пораду на наступний рівень: я маю поводитися не просто так, ніби за мною спостерігають інші — я маю поводитися так, ніби за мною спостерігає Бог. В одному експерименті дві групи віруючих і невіруючих людей попросили подумати про Бога чи пов'язані з ним речі. Після цього учасникам запропонували добровільно віддати гроші незнайомій людині чи залишити їх собі. В результаті рівень щедрості був у два рази вищим, ніж в аналогічному експерименті, де учасників не просили подумати про релігійні речі. Майже такий самий ефект справляє й використання світських моральних понять, як-от “громадянин” і “суд присяжних”. І пам'ятайте, що ми дізналися з п'ятої поради: така щедрість принесе користь не лише людям, яким ви щось віддаєте, а й вам.

Порада 11: У будь-яку мить, коли природа вимагатиме повернути їй моє дихання або моє власне тіло відпустить мене на той світ, я піду, підтвердивши під присягою, що все життя мав чисту совість і займався гідною працею, що ніколи ні в чому не ущемив нічиї свободи, і, тим паче, своєї власної.

Цей урок вчить нас, що, якщо ми дбаємо про благо інших, то можемо спокійно прийняти думки про власну смерть. І дійсно, проведене в 2014 році дослідження ракових хворих, яким залишалось жити лічені тижні, показало, що умиротворення і безтурботність зберігали ті пацієнти, які думали передусім про інших людей. Вони бачили у своїй хворобі можливість дати щось іншим, чи то підтримка друзів, чи передача свого життєвого досвіду онукам чи участь у клінічних випробуваннях, щоб допомогти майбутнім пацієнтам. Згідно зі свідченнями, що зберігалися, сам Сенека, хоча всупереч своєму бажанню і змушений був накласти на себе руки, зробив це спокійно і помирав незворушно.  На знаменитій картині Рубенса “Смерть Сенеки” філософ вмирає стоячи, що є відображенням римського ідеалу “віртус”, який символізує доблесть, хоробрість і характер.

Хоч би як мудро вони звучали, поради Сенеки можуть виявитися важкоздійсненними. Вони суперечать багатьом нашим природним інстинктам: вести себе егоїстично, порівнювати себе з іншими, заробляти якнайбільше, залишатися живими за будь-яку ціну.

Сенека чудово розумів цю суперечність і, поряд зі своїми правилами, запропонував потаємну формулу, яка дозволяє отримувати від них користь, навіть якщо втілити усі поради досконало неможливо — треба намагатися. “Це благородне діло: робити спроби, виходячи не з власних сил, а з можливостей своєї природи, — писав він, — прагнути бути крашим і виношувати в душі плани настільки грандіозні, що їх не під силу здійснити навіть тим, хто має найсильніший дух та силу волі — марна справа. Бажання бути кращим повинно бути спрямованим на поступовий прогрес, кінця, якого ви так і не побачите. Єдиний спосіб досягти справжнього душевного спокою — це потроху йти до нього: щодня крок за кроком”.  

Оригінал: The Atlantic

Автор: Артур Брукс