Патрулі у синій міліцейській камуфляжній формі є на всіх заводських шляхах. Охоронці із собаками зайняли зручну позицію, аби було зручніше відбиватися від неприятеля. На підприємстві передбачили наслідки можливої агресії — в усіх місцях можливого вторгнення стоять метрові вогнегасники. Охолодженою вуглецевою кислотою з піною добре гасити пожежі або тих, хто надто гаряче штурмуватиме ворота підприємства. До речі, так просто у жодні з воріт КСЗ вже не потрапити — поруч з головною прохідною та запасним входом до заводоуправління стоять вантажівки з брудним піском. У необхідну мить вантаж кожного — по вісімнадцять тонн суміші піску із землею опиняться на головах “загарбників”.

Втім, два КрАЗи, величезний автонавантажувач та патрулі у міліцейський камуфляжній формі — лише зовнішнє кільце захисту.

А ще є кільце внутрішнє — з двома величезними військовими наметами та його мешканцями — охоронцями у військовому зеленому камуфляжі. Ще рота охоронців знаходиться у резерві — в актовому залі заводоуправління. Раніше у цьому приміщенні на свята вручали почесні грамоти та дякували за роботу. Сьогодні тут живуть охоронці, котрі будуть відбивати напад на керівників підприємства. Вони сплять на мішках після чергування.

“Нас зібрали з усієї України. Наказали охороняти,” — каже “УкрРудПрому” один з молодих хлопців у формі і додає, що їх везли до Кременчука всю ніч. Нині вони чергують по вісім годин. Завдання зовнішньої охорони — аби під будинком заводоуправління не було ніяких авто. Ситуація серйозна — охоронці чекають нападу.

“Завод працює стабільно. Обсяги виробництва збільшено і кількість замовлень зросла”, — розповідає “УкрРудПрому” на прохідній сталеливарного один з менеджерів підприємства. Однак на запитання, як можна працювати при зачинених воротах — як у такому випадку відгружають готові вагонні рами, якщо все перекрито — працівник нічого не відповів.

“Ніяких зборів акціонерів у Дніпропетровську не було. Була лише спроба їх провести. Але є рішення суду, за яким ці збори незаконні”, — говорить він.

“Ми й самі не можемо зрозуміти, що відбувається. Але завод працює”, — каже “УкрРудПрому” один з профспілкових лідерів підприємства. У пам'яті цього співрозмовника ще свіжі спогади про перший конфлікт акціонерів. Нині — вже третій, пов'язаний з перерозподілом впливу бізнесу на виробництво литва для вагонів. Однак цього разу ситуація набагато серйозніша...

Хто заходить у Кременчук

Спірне питання сьогодні одне — відбулися акціонерні збори, на яких змінено керівництво кременчуцького сталеливарного. Якщо так, то самі збори акціонерів визнають правомочними. Наслідок — кременчуцький сталеливарний завод автоматично стає власністю російської “Сєвєрсталі” та її власника — олігарха Олексія Мордашова. Якщо збори не мають чинності, то справа не завершена. І бійка ще попереду. Як відомо, олігархи, а менеджери сталеливарного називають серед них росіян та групу ПриватБанка, програвати не вміють.

Напад на кременчуцький сталеливарний завод очікують від акціонерів, котрі сконцентрували у власних руках 65% акцій кременчуцького підприємства. За їхніми рішеннями, які на КСЗ вважають нелегітимними, з керівних посад на заводі “повилітали” всі, хто були прихильниками іншого акціонера — комерційного банку “Форум”. В том числі, позбавлено керівної посади і нинішнього директора КСЗ, голову правління, Олександра Холошина.

Перша дія нинішнього акціонерного скандалу, пов'язана з кременчуцьким стальзаводом, відбулася минулого тижня у Дніпропетровську. Там при розгляді стального скандалу арештовано 172 особи.

“Кременчуцькі” збори проводила компанія “ТЕКО-Дніпрометиз” (власник 28% акцій КСЗ). На них, за твердженням організаторів, також прибула група молодиків у кількості 200 осіб, які гумовими палицями встановлювали власні результати голосування. Невідомі озброєні газовими балончиками та кийками спочатку “задавили” дванадцятьох охоронців, а потім почали бити всіх інших. Врешті-решт, на заваді нападникам став підрозділ ОМОНу, працівники якого й доставили арештованих в одне з районних відділень внутрішніх справ Дніпропетровська. А далі, за словами учасників, збори акціонерів КСЗ все ж відбулися. До складу правління ввели представника групи ТАС — Сергія Тигіпко, прізвище якого відоме кременчужанам по складу спостережної ради Крюківського вагонобудівного заводу. (група ТАС володіє 20% акцій КВБЗ). Також на зборах обрали нового голову ВАТ — директора кременчуцького сталеливарного. Ним став невідомий сталеливарній громаді громадянин Дмитро Черненко. Організатори кременчуцьких зборів з “Дніпрометизу” також оголосили винних у провокації з побиттям. Винуватцем став голова правління банку “Форум” Леонід Юрушев, який до речі заявив, що нічого про це не знає (групі банку “Форум” належить 30% акцій КСЗ).

Чому директор стальзаводу тримає оборону

“Торговець цінними паперами ТОВ “ДФК Славутич — Капитал” [структура, підконтрольна бізнесмену Генадію Корбану, представнику групи ПриватБанку] з порушенням законодавства скуповує пакети акцій ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” для групи “ТАС”...

“Разом ми не дамо групі ТАС захопити підприємство, не віддамо наш завод на “растерзание” росіянам, збережемо робочі місця та відстоюємо вітчизняне виробництво сталеливарної продукції для вагонобудування”...

Аби прояснити ситуацію та розповісти робітникам, чому підприємство переповнено охоронцями, правління ВАТ “КСЗ” минулого тижня звернулося до робітників з відкритим листом, фрагменти з якого подано вище. Зміст листа — досить довге пояснення: чому одна група акціонерів — керівники правління та представники банку “Форум” праві у суперечці, а група ТАС, котра продає кременчуцький завод російській “Сєвєрсталі” — ні. Аргументи кременчужан [правління заводу] на цю справу: група банку “Форум” вклала у розвиток заводу понад 100 млн. гривень. Натомість, російські промислові групи є конкурентами. Вони [російські компанії] зробили все можливе, аби витіснити кременчуцьку продукцію з російського ринку.

У листі адміністрації до сталеварів також йдеться про можливі наслідки перепродажу акцій. “Новий російський власник може скоротити виробничі потужності підприємства, скоротити чисельність працівників, перепрофілювати виробництво, або взагалі його зупинити...”.
Останнє ж передбачення нічого доброго не обіцяє. Працівники вже пережили часи, коли завод стояв місяцями, а ніякої роботи не було.

Знову війна

Між іншим, це вже третій серйозний конфлікт адміністрації та акціонерів. Спочатку, під час самого акціонування, в битві за посаду постраждав колишній керівник підприємства Юрій Коваленко. Його, з боротьби за директорський портфель ефективно відсторонили. Супротивники застосували підслуховуючи пристрої в кабінеті, а дружина пана Коваленка на власній дачі ледь не перечепилася через металевий дріт прив'язаний до ручної гранати...

Другим директором, хто не пережив акціонерів, був Євген Гогунський. Його “з'їли” представники компанії Олександра Єдіна (ЗАТ “Інтерконтакт”). Згодом “Інтерконтакт” продав акції КСЗ Сергію Тигіпку, керівникові групи ТАС, однак тоді нинішній керівник Олександр Холошин зміг знайти з новими акціонерами спільну мову.

Отже, сьогодні спостерігаємо вже третю війну.

Довідка. ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” (КСЗ) — найбільший виробник сталевого литва для вантажних вагонів та вантажних автомобілів в Україні. За даними ДКЦПФР, 28% акцій КСЗ володіє компанія “ТЕКО-Дніпрометиз“ (входить до групи ТАС), 15,94% — президент банку “Форум” Леонід Юрушев, 15,09% — “Акціонерна страхова компанія “Форум” (підконтрольна банку “Форум”), 15% — ООО “Запорожсталь-Секьюріті”, 7% — компанія “Істрейд”, ще 18,97% належить мінорітарним акціонерам.

P. S. На фоне отечественных “полуфабрикатных” гигантов Кременчугский сталелитейный всегда находился в тени. Между тем, уникальность этого предприятия заключена в одном-единственном производственном дивизионе — линии по обработке надрессорной балки. Высокотехнологичность данной линии позволяла заводу удерживать монопольное положение в СНГ, едва ли не перебирая заказчиками. Потребители — вагоностроительные заводы. Знатоки утверждают, что для запуска подобной линии “с нуля” даже не важен объем инвестиций — сама технология процесса наладки-запуска занимает как минимум два года. Так что транспортникам заводик очень даже интересен. Не удивимся, если при существующем положении вещей (в том числе, и  в сфере государственной промышленной политики, а точнее — ее отсутствии) Кременчугский стальзавод отойдет известному российскому вагоностроительному монополисту.