Непомітна подія у законотворчості України для більшості українців, але яка стосується буквально кожного державного підприємства, малого/середнього бізнесу та всіх українців, хто хоч коли-небудь здавав непотрібні металовироби з власного подвір’я або гаража.
Держави світу застосовують такий неринковий механізм, як мито, у разі, коли є небезпека для враження національних інтересів та недоотримання державою прибутків. В даному випадку все навпаки: експортне мито 58 євро за тону металобрухту наносить прямі збитки та недоотримані надходження в розмірі цього мита саме державі Україна, в особі таких підприємств як ДК ”Укроборонпром”, АТ ”Укрзалізниця”, ДП ”НАЕК ”Енергоатом”, АТ ”НАК” ”Нафтогаз України” та інші. Така ситуація витікає з того, що у даному секторі економіки перестають діяти ринкові механізми, всупереч Законам ”Про захист економічної конкуренції” та ”Про захист від недобросовісної конкуренції”, а починають діяти картельні змови по встановленню цін, узгоджених металургами між собою. В даному випадку ціни завжди будуть нижче ринкових, як мінімум, на 58 євро за тону. Зазначене дозволяє заробляти надприбутки: за рахунок 58 євро мита, при щорічній заготівлі 3 млн. тон, доходи становлять174 млн. євро (близько 5 млрд гривень) та більше у рік, а за 5 років — 25 млрд. гривень.
Практика встановлення мита на експорт металобрухту за такими країнами як Росія, Казахстан та інші, в яких будується олігархічна модель економіки, де конкуренція та демократія — це антагонізми в державах.
Зазначений вище законопроєкт № 5175 — це нанесення прямої шкоди державі Україна через такі підприємства:
- ДК ”Укроборонпром”:
підприємства держконцерну (їх близько 100) продають металобрухт, створений в результаті виробничої діяльності на 58 євро за тону нижче, а металопродукцію з меткомбінатів купують за ринковими цінами. Це під час війни з Росією, коли українські Збройні Сили та ВПК мають потребу в кожній копійці.
- АТ ”Укрзалізниця:
як важливий постачальник якісного металобрухту, та який упродовж 2019-2020 років реалізував за заниженою ціною 373 000 тон брухту чорних металів, та недоотримав доходів 600 млн. гривень. В планах 2021 року за утилізацію ще 360 000 тон додатково прогнозуються втрати 600 млн грн. В сумі збитки держави становлять 1,2 млрд. гривень за три роки тільки по одному підприємству.
— Кожен підприємець малого та середнього бізнесу, хто залишився в галузі збирання металобрухту, після прийняття Закону у 2016 році також недоотримував 58 євро за тону, а це стримувало розвиток та вело до поступового згортання галузі.
За інформацією президента ”УАВтормет” (НВ Бізнес ”Мито розбрату” від 04.09.2020р.) за період дії вивізного мита з 2016 року у галузі заготівлі металобрухту кількість компаній скоротилась з 2000 до 500, а кількість заготівлі зменшилась на 1,3 млн. т (з 4,3 млн. т). Тобто, недоотримання валютної виручки держави становить 400-500 млн доларів США (збитки держави за п’ять років — 2 млрд. дол.).
На сьогодні на кону 25 млрд. гривень, які не дають спокою металургам, адже такі надприбутки можливо отримати у разі , якщо законопроєкт № 1575 стане Законом. А це значить, що нанесення шкоди державі продовжиться ще на п’ять років.
До 2016 року також існувало експортне мито, але його розмір становив до 10 доларів за тону. Таке мито дозволяло (!) більш-менш усім учасникам отримувати ринкові ціни та розвиватись. Після введення в дію Закону від 12.07.2016 р. ринок перестав існувати, оскільки цілу галузь економіки захопили три металургійні групи та встановлюють свої позазаконні правила, а це вже взагалі нагадує кріпацтво , яке в Україні скасовано 160 років тому.
Взагалі, “завдяки” діючому Закону “Про металобрухт”, та введенню блокуючого експортного мита, ринок металобрухту скоротився з 11 млн. тон у 2000 році до 3 млн. тон у 2021 році.
Необхідні наступні кроки для розвитку галузі та збереження економіки держави :
1) скасувати Закон України “Про металобрухт”, як чисто лобістський, який знищує цілу галузь по заготівлі металобрухту;
2) скасувати будь-які обмеження стосовно експорту металобрухту в т.ч. мито, яке знищує конкуренцію, наносить пряму шкоду державі та кожному українцю;
Повинно бути як у Європі, де мито на експорт/імпорт становить 0%, законодавчі умови на заготівлю металобрухту існують як на будь-які інші відходи. Основне — це екологічні умови і державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності.
Зараз лобісти металургів, як мантру, повторюють, що металобрухт для України — це стратегічна сировина. Стратегічна сировина повинна мати справедливу ринкову ціну, а не маніпулятивну та занижену на 58 євро. Це є експортний продукт і, при інвестиціях у галузь, з ним можна виходити на міжнародний ринок, отримувати валютні надходження у державу, створювати додаткові робочі місця, а не виганяти людей з торбою до Європи та Росії. Тим більше, галузь заготівлі металобрухту, за світовим трендом покращення екології у світі, вирішує одразу два питання:
• очищує території держави від скупчення відходів металобрухту (таких як автохлам, що лежить вздовж доріг , бо металурги його не купують);
• при достатніх інвестиціях в обладнання по переробці металобрухту (шредери та ін.) нема викидів СО2 у атмосферу.
Все це може приносити державі стійкі валютні надходження, стабільність грошовій системі держави та не відміняти базові ринкові закони про підприємництво та справедливу конкуренцію.
В Європі та у всіх цивілізованих країнах основою економіки вважаються ринкова конкуренція та рівні права всіх суб’єктів суспільства.